Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Tro Och Tvivel, виконавця - Håkan Hellström. Дата випуску: 13.04.2008
Мова пісні: Шведський
Tro Och Tvivel(оригінал) |
| '94 hade jag ett fast jobb på Pååls bagerier |
| Tills jag började med tequila och blev trummis i en ny orkester |
| Och sen sa de på Pååls att några skulle gå |
| Och det betydde Karl-Johan, Andreas och jag |
| Jag hade inga barn då |
| Men Karl-Johan hade två så det tog hårt på honom |
| Det var nästan alltid svart i tankarna på Långedragspaviljongen |
| Där jag nästan alltid satt med pensionärerna |
| Under båtsäsongen |
| Och vi såg på de unga och glömska |
| I båtar och i varandras armar |
| Och tänkte «Skuld och lidande väntar på er fortfarande» |
| Har gått på knä så många år i den här staden |
| Men jag svär att jag hörde Frälsningsarmén sjunga om att lämna allt |
| Bakom sig, första gången jag såg dig |
| Och jag svär att jag hörde lastbilar från E4: an dundra förbi där utanför |
| Natten vi kysste all skit vi gått igenom här adjö |
| Lena ville ifrån kranarna och indieklubbarna |
| Det var då Lena, nu vill jag alltid stanna |
| Och min lille son ler mot manshororna |
| När vi går förbi hand i hand vid Fiskekyrkan |
| Åh ändå, Hurricane |
| När de skrev om mig i tidningen sa du som det var |
| «Glöm det aldrig Håkan, parkbänken är aldrig långt borta» |
| Men den gamla goda tiden, nu kommer den aldrig tillbaka |
| Men jag svär att varenda fyllo på varenda bänk i vartenda hörn |
| Hälsade på oss, natten jag fann dig |
| Och jag svär att jag aldrig sett stjärnorna tydligare ovanför |
| Natten vi kysste all skit vi gått igenom här adjö |
| Adjö |
| (переклад) |
| 1994 р. У мене була постійна робота в пекарні Pååls |
| Поки я не почав з текіли і не став барабанщиком в новому оркестрі |
| І тоді вони сказали в Pååls, що деякі підуть |
| А це означало Карл-Йохан, Андреас і я. |
| У мене тоді не було дітей |
| Але у Карла-Йохана було два, тому це вплинуло на нього |
| У Långedragspaviljongen майже завжди було темно |
| Де я майже завжди сидів із пенсіонерами |
| Під час катання на човнах |
| А ми дивилися на молодих і забудькуватих |
| У човнах і в обіймах один одного |
| І подумав «Тебе ще чекають борги і страждання» |
| Стільки років стояв на колінах у цьому місті |
| Але я присягаюся, що чув, як Армія Спасіння співала про те, щоб залишити все |
| За його спиною, я вперше побачив тебе |
| І я присягаюся, що чув вантажівки з Е4 позаду |
| Тієї ночі, коли ми поцілували все лайно, яке ми тут пережили, на прощання |
| Лена хотіла піти від журавлів та інді-клубів |
| То була тоді Олена, тепер я завжди хочу залишитися |
| А мій маленький син посміхається до повій |
| Коли ми йдемо повз рука об руку у Фіскекіркані |
| Ну, як би там не було, Ураган |
| Коли про мене писали в газеті, ти як би сказав |
| «Ніколи не забувай, Хакане, лавка в парку ніколи не буває далеко» |
| Але старі добрі часи, тепер воно ніколи не повернеться |
| Але я присягаюся, що кожен заповнював кожну лавку в кожному кутку |
| Привітав нас, тієї ночі, коли я тебе знайшов |
| І я клянусь, що ніколи не бачив зірки вище |
| Тієї ночі, коли ми поцілували все лайно, яке ми тут пережили, на прощання |
| До побачення |