| Ви були моїм останнім форпостом
|
| Перед диким відкритим морем
|
| Раптом обіцяючи порятунок, коли я
|
| Просто збирався поступитися
|
| Але чи може це бути, чи може бути
|
| Я просто обдурив себе
|
| Я був вашою останньою стіною оборони
|
| Проти вливання правди
|
| Ти вмирав від спраги і так із задоволенням пив
|
| Коли я пропонував тобі отруту на вино
|
| Але чи може це бути, чи може бути
|
| Ви просто обдурили себе
|
| З того місця, де я стою
|
| Здається, усе досить зрозуміло
|
| З того місця, де я стою
|
| Залишилося не так багато, крім страху
|
| Залишилося не так багато, але страх…
|
| Знову залишитися на самоті
|
| Тож ми закриваємо очі й повільно рахуємо до десяти
|
| Дати правді достатньо часу, щоб вийти з поля зору
|
| І коли ми шукаємо, ми переконаємося, що не знайдемо
|
| Якби невігластво було справді блаженством
|
| Тоді світ не бачив щасливішої пари, ніж ця
|
| Ми з вами намагаємося не наблизитися
|
| Хоча наші серця так міцно переплетені
|
| Ми матч, створений на небесах
|
| За життя в пеклі
|
| Порушена обіцянка полегшити біль один одному
|
| Лікування, яке не приносить полегшення
|
| Так може бути, чи може бути
|
| Ми просто обдурили себе
|
| З того місця, де я стою
|
| Здається, усе досить зрозуміло
|
| З того місця, де я стою
|
| Залишилося не так багато, крім страху
|
| Залишилося не так багато, але страх…
|
| Знову залишитися на самоті
|
| Тож ми закриваємо очі й повільно рахуємо до десяти
|
| Дати правді достатньо часу, щоб вийти з поля зору
|
| І коли ми шукаємо, ми переконаємося, що не знайдемо
|
| Якби невігластво було справді блаженством
|
| Тоді світ не бачив щасливішої пари, ніж ця
|
| Ми з вами намагаємося не наблизитися
|
| Хоча наші серця так міцно переплетені
|
| Тож ми спостерігаємо, як наш світ повільно стає сірим
|
| Поки страх заганяє пазурі
|
| З кожним новим днем все глибше в нашу плоть
|
| З того місця, де я стою
|
| Здається, усе досить зрозуміло
|
| З того місця, де я стою
|
| Залишилося не так багато, крім страху
|
| Залишилося не так багато, але страх…
|
| Знову залишитися на самоті
|
| Тож ми закриваємо очі й повільно рахуємо до десяти
|
| Дати правді достатньо часу, щоб вийти з поля зору
|
| І коли ми шукаємо, ми переконаємося, що не знайдемо
|
| Якби невігластво було справді блаженством
|
| Тоді світ не бачив щасливішої пари, ніж ця
|
| Ми з вами намагаємося не наблизитися
|
| Хоча наші серця так міцно переплетені
|
| Тож ми спостерігаємо, як наш світ повільно стає сірим |