Переклад тексту пісні Наша вина - Екатерина Яшникова

Наша вина (оригінал)

Наша вина в том, что любили,
В том, что скрижали не удержали,
В том, что разбили друг друга о скалы
Словно лёд талый.
По сторонам мы разбежались,
Словно чужие,
Словно не жаль и
Руки пожали, всё, до свидания, хватит, пожалуй
А дальше реки, города, дороги плавились, туда,
Куда ты уходил - только темнота.
Я растворяла в тишине любовь, подаренную мне,
Как будто не было и нет.
Всё, что построить мы смогли, лежит осколками в пыли.
Собирать не надо.
Так, отпоётся – отболит.
Мы расстаёмся без обид,
Мы остаёмся без орбит
Друг друга в кратерах земли.
Наша вина в том, что любили,
В том, что скрижали не удержали,
В том, что разбили друг друга о скалы
Словно лёд талый.
По сторонам мы разбежались,
Словно чужие,
Словно не жаль и
Руки пожали, всё, до свидания, хватит, пожалуй
А дальше будут до зари
Гореть и гаснуть фонари.
Всё, что сжигало нас ночами – больше не горит.
Мы засыпаем до утра, мы не пытаемся играть, но затираем номера.
Пора.
Параллели линий на руках, как и мы, не сходятся никак.
Наш итог – драма без войн и без драк.
Мы разойдёмся кто куда и не столкнемся в городах случайно больше никогда.
Наша вина в том, что любили,
В том, что скрижали не удержали,
В том, что разбили друг друга о скалы
Словно лёд талый.
По сторонам мы разбежались,
Словно чужие,
Словно не жаль и
Руки пожали, всё, до свидания, хватит, пожалуй
Мы два прохожих возле берега реки.
Мы так похожи, но ужасно далеки.
И разделяет нас холодная волна – наша вина.
Наша вина в том, что любили,
В том, что скрижали не удержали,
В том, что разбили друг друга о скалы
Словно лёд талый.
По сторонам мы разбежались,
Словно чужие,
Словно не жаль и
Руки пожали, всё, до свидания, хватит, пожалуй

Наша вина (переклад)

Наша вина в тому, що любили,
У тому, що скрижалі не втримали,
У тому, що розбили один одного об скелі
Немов лід талий.
По сторонах ми розбіглися,
Немов чужі,
Наче не шкода і
Руки потиснули, все, до побачення, вистачить, мабуть
А далі річки, міста, дороги плавились, туди,
Куди ти йшов - тільки темрява.
Я розчиняла в тиші кохання, подароване мені,
Ніби не було і ні.
Все, що побудувати ми змогли, лежить уламками в пилюці.
Збирати не треба.
Так, відпоється – відболить.
Ми розлучаємося без образ,
Ми залишаємось без орбіт
Один одного у кратерах землі.
Наша вина в тому, що любили,
У тому, що скрижалі не втримали,
У тому, що розбили один одного об скелі
Немов лід талий.
По сторонах ми розбіглися,
Немов чужі,
Наче не шкода і
Руки потиснули, все, до побачення, вистачить, мабуть
А далі будуть до зорі
Горіти та гаснути ліхтарі.
Все, що спалювало нас ночами – не горить.
Ми засинаємо до ранку, ми не намагаємося грати, але затираємо номери.
Час.
Паралелі ліній на руках, як і ми, ніяк не сходяться.
Наш результат – драма без воєн і без бійок.
Ми розійдемося хто куди і не зіштовхнемося у містах випадково більше ніколи.
Наша вина в тому, що любили,
У тому, що скрижалі не втримали,
У тому, що розбили один одного об скелі
Немов лід талий.
По сторонах ми розбіглися,
Немов чужі,
Наче не шкода і
Руки потиснули, все, до побачення, вистачить, мабуть
Ми два перехожі біля берега річки.
Ми такі схожі, але жахливо далекі.
І поділяє нас холодна хвиля – наша вина.
Наша вина в тому, що любили,
У тому, що скрижалі не втримали,
У тому, що розбили один одного об скелі
Немов лід талий.
По сторонах ми розбіглися,
Немов чужі,
Наче не шкода і
Руки потиснули, все, до побачення, вистачить, мабуть