| Тепер, коли гроза зламалася
|
| Тепер, коли дують холодні вітри
|
| Тут немає нічого, крім проблем і страху
|
| Змусити чоловіка постаріти
|
| Тепер, коли наші причини зникають
|
| Тепер, коли стіни падають
|
| Нічого приховувати, крім голоду й гордості
|
| Не змусить чоловіка озирнутися
|
| Тому я йду, так, я йду
|
| Про солодкі насолоди фортуни, які можна знайти
|
| Я відпливаю до Австралії
|
| Тепер, коли наші мрії є ілюзіями
|
| Тепер, коли наше майбутнє минуло
|
| Нам більше нічого не тримати чи накладати
|
| Щоб допомогти чоловіку втриматися
|
| Тепер, коли наші серця лежать так тяжко
|
| Тепер, коли наші голови звисають так низько
|
| Тут нема чого вловити чи прояснити
|
| Щоб допомогти чоловікові сказати ні
|
| Тому я йду, так, я йду
|
| Про солодкі насолоди фортуни, які можна знайти
|
| Я відпливаю до Австралії
|
| Кажуть, що є золото, а є срібло
|
| Кажуть, чоловік може бути чистим
|
| Просто відбивайте землю і просто простягніть йому руку
|
| І торкніться цієї мрії нового світу
|
| Кажуть, що тепло і приємно
|
| На сонці Нового Південного Уельсу
|
| І тому я мушу піти з цього холодного високогірного снігу
|
| Тепер, коли настали важкі часи
|
| Тому я йду, так, я йду
|
| Про солодкі насолоди фортуни, які можна знайти
|
| Я відпливаю до Австралії |