| Він стоїть у часі снів
|
| Вигравіруваний камінь, на якому здається
|
| Десять тисяч оголених рук накреслили нескінченну лінію
|
| Де людина і земля були не одним
|
| З вогнем вода місяць і сонце
|
| Ми доторкаємося і ми зосереджені в цьому місці й часі
|
| Вони намагаються все це відірвати
|
| Але люди, які повертаються, не чують, що мають сказати важкі серця
|
| Це належить нам, це належить нам
|
| Це наша священна скеля, яку ви тримаєте
|
| І це наша доля, яку ви викинули
|
| Це наша священна скеля, яку ви тримаєте
|
| Ці каньйони, де сплять наші стародавні
|
| Вони піднімаються над нашими головами і тримаються
|
| Зв’язок із вітрами, на які прийшли наші насіння
|
| І саме там ми лежимо й спочиваємо наших мертвих
|
| Там прощаються останні
|
| Ми бачимо і ми знаємо, що всі ми будемо одними
|
| Ви можете подумати, що це нічого не варте, ви можете подумати, що це мало
|
| І в цьому нам не потрібно
|
| Але реальність більша за брехню, яку ви виростили
|
| Від вашої бездуховної жадібності
|
| Існує глибока й далека сила
|
| Це знає дорогу і тримає курс
|
| Ми так невпевнено подорожували з року в рік
|
| І це зміцнюється, ми передаємо це надалі
|
| Наші діти ростуть граціозними сильними
|
| Ми це відчуваємо і впевнені, що наш шлях чистий |