Переклад тексту пісні Дама с белым пакетом - Darom Dabro

Дама с белым пакетом (оригінал)

Её тело пахло прохладой,
Их имена будто светятся в темноте…
Твои мужчины, что живут за платно,
Но, что стоишь ты,
Когда стоишь рядом с ними,
Под объективом жизни
Вижу лицимерный снимок!
Смуглая кожа, такой нежный запах,
Что ты хочешь тут спрятать детка?!
Спрячешь врятли!
На сквозь вижу то,
Что пораждает мода,
Это могут быть годы,
А может я иной отрода…
Плачешь, любишь, уходишь,
Что-бы быть и выйти,
Что бы плыть, а не пройти жизнь,
Позапутав нити, забыть все те дни
Где нет его и быть не может,
Быть частью для него, так сложно,
Ты хочешь больше!
Стёртая память, твои сны не ясны,
Боже счастлив ли я?!
Молчание!
Что такое счастье?!
Суметь сохранить, что есть
Или проснуться новым,
Что бесит тебя так по злому
В твоём же доме?!
Грязные простыни, всё пахнет похотью
Там изнутри тебя всё рвётся,
Капают копотью… Ну хватит!
Свет фонарей тебя слепит, он нужен,
Дама с белым пакетом с жаждой ожидает мужа!
Мёртвые тени, не живые снимки,
Она хочет вернуться
К грустной песни от Стинга,
Закрыться от боли,
Слёзы капали на пол,
В тёмных путях коридорах
Спрятано всё её завтра…
Вечер, в окна бьётся,
Да что же он хочет?!
Мятая полость бумаги,
Всё-таки ждёт многоточий
Так сложно убить любовь,
Её не обезточить!
Кем бы он небыл там прожитой ночью.
Мир в клочья, чёрствая нежность,
Кусая губы, чёртовый мир без надежды,
Вечная злоба от простуды.
Как можно себя понять
Уходя в безнадёжность,
Как сложно себя вернуть,
Как и вправду сложно!
Вечер, утро, солнце, луна,
Всё не просто!
Если предаться деталям,
Жизнь не изведанный остров.
Мы знаем людей, но знаем
Лишь, что с ними будет…
Наше время, лишь единицам
Раздвигает прутья!
Завтра, чёрные шторы,
Впитают луч солнца,
Дама накроет стол
И кто же за ним соберётся?!
Корка чёрного хлеба
Мокнет в гранёном стакане,
Миша, вспомнит тем кто он есть,
Вечная память!

(переклад)

Її тіло пахло прохолодою,
Їхні імена ніби світяться у темряві…
Твої чоловіки, що живуть за платно,
Але що стоїш ти,
Коли стоїш поряд з ними,
Під об'єктивом життя
Бачу лицемірний знімок!
Смаглява шкіра, такий ніжний запах,
Що ти хочеш тут заховати дитинко?!
Сховаєш врятли!
Крізь бачу те,
Що вражає мода,
Це можуть бути роки,
А може я інший відроду...
Плачеш, любиш, ідеш,
Що б бути і вийти,
Що би плисти, а не пройти життя,
Позаплутавши нитки, забути всі ті дні
Де немає його і бути не може,
Бути частиною для нього, так складно,
Ти хочеш більше!
Стерта пам'ять, твої сни не зрозумілі,
Боже щасливий, чи я?!
Мовчання!
Що таке щастя?!
Зуміти зберегти, що є
Або прокинутися новим,
Що бісить тебе так по злому
У твоєму ж будинку?!
Брудні простирадла, все пахне хтивістю
Там зсередини тебе все рветься,
Капають кіптявою… Ну вистачить!
Світло ліхтарів тебе сліпить, воно потрібне,
Жінка з білим пакетом із жаждою чекає чоловіка!
Мертві тіні, не живі знімки,
Вона хоче повернутися
До смутної пісні від Стінга,
Закритися від болю,
Сльози капали на підлогу,
Темними шляхами коридорах
Заховано все її завтра...
Вечір, у вікна б'ється,
Так, що ж він хоче?!
М'ята порожнина паперу,
Все-таки чекає багатокрапок
Так складно вбити кохання,
Її не знеструмити!
Ким би він не був там прожитої вночі.
Світ у клапті, черства ніжність,
Кусаючи губи, чортовий світ без надії,
Вічна злість від простуди.
Як можна себе зрозуміти
Йдучи в безнадійність,
Як складно повернути себе,
Як і справді складно!
Вечір, ранок, сонце, місяць,
Все непросто!
Якщо вдатися до деталей,
Життя не звіданий острів.
Ми знаємо людей, але знаємо
Лише, що з ними буде…
Наш час, лише одиницям
Розсуває лозини!
Завтра, чорні штори,
Вберуть промінь сонця,
Жінка накриє стіл
І хто ж за ним збереться?!
Корка чорного хліба
Мокне в граненій склянці,
Мишко, згадає тим хто він є,
Вічна пам'ять!