Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Кто вспомнит нас?, виконавця - Bahh Tee. Дата випуску: 30.12.2009
Мова пісні: Російська мова
Кто вспомнит нас?(оригінал) |
| Она звонила, но никто не брал трубку дома, |
| А на мобильном гудки и голос монотонный |
| сообщал, что недоступен видимо, вне зоны |
| действия сети, поговори со мной, поговори… |
| Я надоела, ты просто изменил свой номер |
| Не дозвонилась, как тогда, в тот день, когда помер |
| Твой отец, моя пантомима над могилой |
| Без кого-либо, одна его я схоронила, |
| А он сжимал мою ладонь… и до последнего |
| молил Бога дать минуту, чтобы наследника |
| своего увидеть… Что ты уже в дороге — |
| я наврала ему. |
| А теперь я одинока |
| Это так много оказалось — просто видеть сына, |
| А ты заедь хоть на минуту, проезжая мимо |
| Нашей хрущевки… И если виноваты сами |
| да простит нас Господь… таким тебя мы воспитали… |
| Мы не звоним родителям, забываем просто, |
| не вспоминаем… но однажды все вернется |
| К нам самим, брат… и в последний час |
| кто вспомнит нас? |
| кто вспомнит нас? |
| грустный город, грустные глаза дворняги |
| подобрала на улице, просто стало жалко |
| или одиноко может быть, хотя бы столько же сострадания прояви и ты ко мне |
| жена твоя звонила, услышав извинилась |
| и трубку бросила, сказав, что номером ошиблась, |
| но не так все, я узнала ведь по голосу |
| она проверила: жива ли я? |
| живая всё |
| все что было между матерью и сыном — в прошлом, |
| а ты ждешь все, как освобожу жилплощадь |
| тебе это надо? |
| забирай! |
| ради Бога |
| я заберу с собою лишь потрепанные фото |
| Это так много оказалось — просто видеть сына, |
| А ты заедь хоть на минуту, проезжая мимо |
| Нашей хрущевки… И если виноваты сами |
| да простит нас Господь… таким тебя мы воспитали… |
| Мы не звоним родителям, забываем просто, |
| не вспоминаем… но однажды все вернется |
| К нам самим, брат… и последний час |
| кто вспомнит нас? |
| кто вспомнит нас? |
| (переклад) |
| Вона дзвонила, але ніхто не брав трубку будинку, |
| А на мобільному гудку і голос монотонний |
| повідомляв, що недоступний, мабуть, поза зоною |
| дії мережі, поговори зі мною, поговори… |
| Я набридла, ти просто змінив свій номер |
| Не дзвонилася, як тоді, того дня, коли помер |
| Твій батько, моя пантоміма над могилою |
| Без будь-кого, одна його я поховала, |
| А він стискав мою долоню... і до останнього |
| благав Бога дати хвилину, щоб спадкоємця |
| свого побачити… Що ти вже в дорозі |
| я наврала йому. |
| А тепер я самотня |
| Це так багато виявилося— просто бачити сина, |
| А ти заїдь хоч на хвилину, проїжджаючи повз |
| Нашої хрущовки... І якщо винні самі |
| так простить нас Господь… таким тебе ми виховували… |
| Ми не дзвонимо батькам, забуваємо просто, |
| не згадуємо… але одного разу все повернеться |
| До самих, брате… і в останню годину |
| хто згадає про нас? |
| хто згадає про нас? |
| сумне місто, сумні очі дворняги |
| підібрала на вулиці, просто стало шкода |
| або самотньо може бути, хоча би стільки ж співчуття прояви і ти до мене |
| дружина твоя дзвонила, почувши вибачилася |
| і трубку кинула, сказавши, що номером помилилася, |
| але не так все, я дізналася по голосу |
| вона перевірила: чи жива я? |
| жива все |
| все що було між матір'ю і сином — у минулому, |
| а ти чекаєш усе, як звільню житлоплощу |
| тобі це треба? |
| забирай! |
| заради Бога |
| я заберу з собою лише пошарпані фото |
| Це так багато виявилося— просто бачити сина, |
| А ти заїдь хоч на хвилину, проїжджаючи повз |
| Нашої хрущовки... І якщо винні самі |
| так простить нас Господь… таким тебе ми виховували… |
| Ми не дзвонимо батькам, забуваємо просто, |
| не згадуємо… але одного разу все повернеться |
| До самих, брат... і остання година |
| хто згадає про нас? |
| хто згадає про нас? |