Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Ангел , виконавця - Bahh Tee. Дата випуску: 30.12.2009
Мова пісні: Російська мова
Ангел(оригінал) |
| И не было знамений, ни каких-то знаков |
| Лишь она необыкновенная в своём платье |
| Просто кто-то, где-то, наверное решил |
| Соединить два сердца, две души |
| Она скрывала поначалу от него |
| Во взгляде её читал он то, что никуда не спрятать |
| Гладить его пряди и обнять, не отпускать и |
| Изо дня на день просто находиться рядом… |
| И закрутила их любовь эта в танце чудном |
| Если это сон, пусть не наступает утро |
| Хоть бы был он вечным, был беспробудным |
| Лишь бы обнимать его каждую минуту |
| Он на асфальте рисует ей «с 8-ым марта» |
| Она исписала его именем тетради |
| До конца пары полчаса, он на старте |
| Нужно за цветами успеть ещё в палатку |
| Завтра его праздник, послав учёбу нафиг |
| Она вяжет на последней парте ему шарфик |
| Он будет счастлив получить этот подарок |
| Пусть и маленький, но сделанный её руками |
| И она ждёт, а его томят пробки |
| Время идёт, впереди ремонт дороги |
| Все закончилось в этот весенний вечер |
| Когда спеша к ней он вылетел на встречку |
| Молила Бога, посылала к чёрту близких |
| «Так недолго дал ты мне насладиться этим счастьем |
| Господь, не забирай Родного |
| И я отвечу за его ошибки пред Тобою…» |
| Рвала фотографии, доходя до грани |
| Затем снова клеила дрожащими руками |
| Всё, что говорит о нём, хотела сжечь дотла, |
| Но не могла, не могла, не могла, не могла… |
| «И солнце светит как обычно, ради приличия |
| Спряталось бы к чёрту — я тебя ненавижу! |
| Плакало бы небо за меня — было бы легче |
| Время кого-то лечит, а меня только калечит» |
| И каждый вечер она шла в одиночку гулять |
| По местам их встреч с любимым, и опять |
| В кафе тот же стол… в кино тот же ряд… |
| В кафе тот же стол… в кино тот же ряд… |
| И на облаках седых сидел и следил за нею он |
| За той, для которой был стеной, обретя покой… |
| Невидимой рукой, когда засыпала |
| Вытирал слёзы ей, и застывали |
| Стрелки на часах, если бы она знала |
| Что не одна, что он её не оставил |
| Он был ангелом её, а она не видела любимого |
| Который стал теперь её хранителем |
| Где это видано? |
| Любовь жива после гибели |
| Её носителя… не убить её… |
| Она грустила в дождь и боялась грома |
| Он отгонял тучи ветром от её дома |
| Если заводили в угол судьбы дороги |
| Он открывал для неё всё новые ворота |
| Если корабль её жизни попадал под шторм |
| Он был для неё спасительным маяком |
| Помогал подняться, когда она падала |
| Она не знала что это, но догадывалась |
| Что не одна вовсе, и её не бросили |
| И кто-то там на небесах о ней заботится |
| И каждый раз, когда проносились мимо беды |
| Подняв глаза вверх благодарила небо |
| Те, кого мы потеряли, кого не стало |
| Стали ангелами и следят за нами |
| За своими семьями, родными и близкими |
| Помогая в трудные минуты жизни |
| Это просто сказка, полёт моей фантазии, |
| Но я уверен, что чудеса случаются, |
| Но только с теми, кто верит в них искренне |
| Чье сердце — пламя, или хотя бы искры в нём |
| (переклад) |
| І не було знамень, жодних знаків |
| Лише вона незвичайна у своїй сукні |
| Просто хтось, десь, мабуть, вирішив |
| Поєднати два серця, дві душі |
| Вона приховувала спочатку від нього |
| У погляді її читав він те, що нікуди не сховати |
| Гладити його пасма і обійняти, не відпускати і |
| З дня на день просто бути поруч… |
| І закрутила їх любов це в танці дивному |
| Якщо це сон, нехай не настає ранок |
| Хоч би він був вічним, був непробудним |
| Лише би обіймати його щохвилини |
| Він на асфальті малює їй «з 8-им березня» |
| Вона списала його ім'ям зошита |
| До кінця півгодини, він на старті |
| Потрібно за квітами встигнути ще в намет |
| Завтра його свято, надіславши навчання нафіг |
| Вона в'яже на останній парті йому шарфик |
| Він буде щасливий отримати цей подарунок |
| Нехай і маленький, але зроблений її руками |
| І вона чекає, а його томлять пробки |
| Час іде, попереду ремонт дороги |
| Все закінчилося в цей весняний вечір |
| Коли поспішаючи до неї він вилетів на зустрічку |
| Молила Бога, посилала до біса близьких |
| «Так недовго дав ти мені насолодитися цим щастям |
| Господи, не забирай Рідного |
| І я відповім за його помилки перед Тобою...» |
| Рвала фотографії, доходячи до грані |
| Потім знову клеїла тремтячими руками |
| Все, що говорить про нього, хотіла спалити вщент, |
| Але не могла, не могла, не могла, не могла… |
| «І сонце світить як завжди, заради пристойності |
| Сховалося би до біса — я тебе ненавиджу! |
| Плакало би небо за мене — було би легше |
| Час когось лікує, а мене тільки калечить» |
| І кожного вечора вона йшла в одиначку гуляти |
| За місцями їх зустрічей з коханим, і знову |
| В кафе той ж стіл... у кіно той же ряд... |
| В кафе той ж стіл... у кіно той же ряд... |
| І на хмарах сивих сидів і стежив за нею він |
| За тією, для якої був стіною, знайшовши спокій… |
| Невидимою рукою, коли засинала |
| Витирав сльози їй, і застигали |
| Стрілки на годинниках, якщо би вона знала |
| Що не одна, що він її не залишив |
| Він був ангелом її, а вона не бачила коханого |
| Який став тепер її хранителем |
| Де це бачено? |
| Кохання живе після загибелі |
| Її носія… не вбити її… |
| Вона сумувала в дощ і боялася грому |
| Він відганяв хмари вітром від її будинку |
| Якщо заводили в кут долі дороги |
| Він відкривав для неї все нові ворота |
| Якщо корабель її життя потрапляв під шторм |
| Він був для неї рятівним маяком |
| Допомагав підвестися, коли вона падала |
| Вона не знала що це, але здогадувалася |
| Що не одна зовсім, і не не кинули |
| І хтось там на небесах про неї піклується |
| І щоразу, коли проносилися повз лихо |
| Піднявши очі вгору дякувала небу |
| Ті, кого ми втратили, кого не стало |
| Стали ангелами і стежать за нами |
| За своїми сім'ями, рідними та близькими |
| Допомагаючи у важкі хвилини життя |
| Це просто казка, політ моєї фантазії, |
| Але я впевнений, що чудеса трапляються, |
| Але тільки з тими, хто вірить у них щиро |
| Чиє серце — полум'я, або хоча б іскри в ньому |