Переклад тексту пісні Ангел - Bahh Tee

Ангел (оригінал)

И не было знамений, ни каких-то знаков
Лишь она необыкновенная в своём платье
Просто кто-то, где-то, наверное решил
Соединить два сердца, две души
Она скрывала поначалу от него
Во взгляде её читал он то, что никуда не спрятать
Гладить его пряди и обнять, не отпускать и
Изо дня на день просто находиться рядом…
И закрутила их любовь эта в танце чудном
Если это сон, пусть не наступает утро
Хоть бы был он вечным, был беспробудным
Лишь бы обнимать его каждую минуту
Он на асфальте рисует ей «с 8-ым марта»
Она исписала его именем тетради
До конца пары полчаса, он на старте
Нужно за цветами успеть ещё в палатку
Завтра его праздник, послав учёбу нафиг
Она вяжет на последней парте ему шарфик
Он будет счастлив получить этот подарок
Пусть и маленький, но сделанный её руками
И она ждёт, а его томят пробки
Время идёт, впереди ремонт дороги
Все закончилось в этот весенний вечер
Когда спеша к ней он вылетел на встречку
Молила Бога, посылала к чёрту близких
«Так недолго дал ты мне насладиться этим счастьем
Господь, не забирай Родного
И я отвечу за его ошибки пред Тобою…»
Рвала фотографии, доходя до грани
Затем снова клеила дрожащими руками
Всё, что говорит о нём, хотела сжечь дотла,
Но не могла, не могла, не могла, не могла…
«И солнце светит как обычно, ради приличия
Спряталось бы к чёрту — я тебя ненавижу!
Плакало бы небо за меня — было бы легче
Время кого-то лечит, а меня только калечит»
И каждый вечер она шла в одиночку гулять
По местам их встреч с любимым, и опять
В кафе тот же стол… в кино тот же ряд…
В кафе тот же стол… в кино тот же ряд…
И на облаках седых сидел и следил за нею он
За той, для которой был стеной, обретя покой…
Невидимой рукой, когда засыпала
Вытирал слёзы ей, и застывали
Стрелки на часах, если бы она знала
Что не одна, что он её не оставил
Он был ангелом её, а она не видела любимого
Который стал теперь её хранителем
Где это видано?
Любовь жива после гибели
Её носителя… не убить её…
Она грустила в дождь и боялась грома
Он отгонял тучи ветром от её дома
Если заводили в угол судьбы дороги
Он открывал для неё всё новые ворота
Если корабль её жизни попадал под шторм
Он был для неё спасительным маяком
Помогал подняться, когда она падала
Она не знала что это, но догадывалась
Что не одна вовсе, и её не бросили
И кто-то там на небесах о ней заботится
И каждый раз, когда проносились мимо беды
Подняв глаза вверх благодарила небо
Те, кого мы потеряли, кого не стало
Стали ангелами и следят за нами
За своими семьями, родными и близкими
Помогая в трудные минуты жизни
Это просто сказка, полёт моей фантазии,
Но я уверен, что чудеса случаются,
Но только с теми, кто верит в них искренне
Чье сердце — пламя, или хотя бы искры в нём

Ангел (переклад)

І не було знамень, жодних знаків
Лише вона незвичайна у своїй сукні
Просто хтось, десь, мабуть, вирішив
Поєднати два серця, дві душі
Вона приховувала спочатку від нього
У погляді її читав він те, що нікуди не сховати
Гладити його пасма і обійняти, не відпускати і
З дня на день просто бути поруч…
І закрутила їх любов це в танці дивному
Якщо це сон, нехай не настає ранок
Хоч би він був вічним, був непробудним
Лише би обіймати його щохвилини
Він на асфальті малює їй «з 8-им березня»
Вона списала його ім'ям зошита
До кінця півгодини, він на старті
Потрібно за квітами встигнути ще в намет
Завтра його свято, надіславши навчання нафіг
Вона в'яже на останній парті йому шарфик
Він буде щасливий отримати цей подарунок
Нехай і маленький, але зроблений її руками
І вона чекає, а його томлять пробки
Час іде, попереду ремонт дороги
Все закінчилося в цей весняний вечір
Коли поспішаючи до неї він вилетів на зустрічку
Молила Бога, посилала до біса близьких
«Так недовго дав ти мені насолодитися цим щастям
Господи, не забирай Рідного
І я відповім за його помилки перед Тобою...»
Рвала фотографії, доходячи до грані
Потім знову клеїла тремтячими руками
Все, що говорить про нього, хотіла спалити вщент,
Але не могла, не могла, не могла, не могла…
«І сонце світить як завжди, заради пристойності
Сховалося би до біса — я тебе ненавиджу!
Плакало би небо за мене — було би легше
Час когось лікує, а мене тільки калечить»
І кожного вечора вона йшла в одиначку гуляти
За місцями їх зустрічей з коханим, і знову
В кафе той ж стіл... у кіно той же ряд...
В кафе той ж стіл... у кіно той же ряд...
І на хмарах сивих сидів і стежив за нею він
За тією, для якої був стіною, знайшовши спокій…
Невидимою рукою, коли засинала
Витирав сльози їй, і застигали
Стрілки на годинниках, якщо би вона знала
Що не одна, що він її не залишив
Він був ангелом її, а вона не бачила коханого
Який став тепер її хранителем
Де це бачено?
Кохання живе після загибелі
Її носія… не вбити її…
Вона сумувала в дощ і боялася грому
Він відганяв хмари вітром від її будинку
Якщо заводили в кут долі дороги
Він відкривав для неї все нові ворота
Якщо корабель її життя потрапляв під шторм
Він був для неї рятівним маяком
Допомагав підвестися, коли вона падала
Вона не знала що це, але здогадувалася
Що не одна зовсім, і не не кинули
І хтось там на небесах про неї піклується
І щоразу, коли проносилися повз лихо
Піднявши очі вгору дякувала небу
Ті, кого ми втратили, кого не стало
Стали ангелами і стежать за нами
За своїми сім'ями, рідними та близькими
Допомагаючи у важкі хвилини життя
Це просто казка, політ моєї фантазії,
Але я впевнений, що чудеса трапляються,
Але тільки з тими, хто вірить у них щиро
Чиє серце — полум'я, або хоча б іскри в ньому