Переклад тексту пісні Povečerje - Arsen Dedic

Povečerje (оригінал)

Ja ne znam zašto svako veče
U strahu čekam da se javi
Glas jedne trube, i da poteče
U mojoj krvi, u mojoj glavi
Djetinjstvo moje kraj kasarne
U ovoj trubi još se krije
I mrtva usta iz vojarne
U noći viču da netko bdije
Kad čujem trubu tog svirača
Što stoji negdje na mrtvoj straži
Ja znam da netko usred plača
I mene zove, i mene traži
Ne budi, trubo, to što ode
Na svakom grobu raste trava
I ispod zemlje, ispod vode
Tvoj drug već davno mrtav spava
I neće čuti to što sviraš
I neće znati što ga zove
Ti samo stare rane diraš
Ti samo budiš mrtve snove
Dok spava grad pod rukom neba
Dok spava sve što spati treba
Ti zalud zoveš iz tog mraka
Imena davnih ožiljaka
I tu preda mnom opet idu
U dugom redu kao četa
Svi davni dani mog života
Sva davno izgubljena ljeta
I što da počnem, kamo sada
Sa godinama sto se ruše
Kroz trg i ulice mog grada
Kroz kosti moje vjetar puše
I svake noći još se javlja
Taj glas od sjene i od plača
I neka ruka trubu stavlja
Na mrtva usta… mog svirača

Povečerje (переклад)

Не знаю чому щовечора
Я зі страхом чекаю, що він відповість
Голос однієї труби, і текти
В моїй крові, в моїй голові
Моє дитинство біля казарми
Він досі ховається в цій трубі
І мертва паща з казарми
Вночі кричать, що хтось дивиться
Коли я чую трубу того музиканта
Який десь стоїть на сторожі
Я знаю, що хтось посередині плаче
Він мені теж кличе, і він мене шукає
Не будь, трубе, що коїться
На кожній могилі росте трава
І під землею, під водою
Ваш друг уже давно спить
І вони не почують, що ви граєте
І він не знатиме, що він дзвонить
Ти лише торкаєшся старих ран
Ви просто прокидаєтеся мертвими снами
Як місто спить під рукою неба
Під час сну все необхідне для сну
Даремно кличеш із тієї темряви
Назви стародавніх шрамів
І ось вони знову переді мною
У довгій черзі як компанія
Всі старі дні мого життя
Всі давно втрачені літа
І з чого почати, де зараз
З роками, що розпадаються
По площі і вулицях мого міста
Вітер віє крізь мої кістки
І він досі дзвонить щовечора
Цей голос тіні і плачу
І нехай рука поставить трубу
На мертвих устах мого музиканта