| Ти говорив мені якесь марення, ти говорив, що життя — це радість перемог.
|
| Ти казав, що мені мало років, щоб розуміти, де в житті темрява, а де світло.
|
| Ти казав: «Просто пий до дна, адже життя одне, одне!»
|
| Ти говорив мені, ти говорив мені.
|
| Ти говорив, що життя — це марення, ти говорив: «Біжи, де місто-відповідь,
|
| Кохання — це сміх!»
|
| Ти казав, цінуючи лише славу і успіх.
|
| А ти лиш гроші усьому ціна, і тот, хто сильний отримає все сповна.
|
| Ти говорив мені, ти говорив мені.
|
| Приспів:
|
| Але одного разу відчинилося вікно, раптом обійняв мене вільний вітер.
|
| Зрозуміла я, що судилося бути щасливою, блукаючи світом.
|
| І міняла я міста, і щасливою була завжди, так, так, так, так...
|
| Послухай дитинко, давним-давно за нас із тобою все вирішено.
|
| Дають - бери, а б'ють - біжи, забудь про серце, потрібні мізки.
|
| Забудь про все, повернися до мене і заживемо, як у солодкому сні.
|
| Навіщо тобі мрії, кохання, щоб ближньому обдуритись знову?
|
| Але незрозумілий сенс твоїх слів для тих, хто хоче жити без вікон.
|
| Приспів:
|
| Адже одного разу відчинилося вікно, раптом обійняв мене вільний вітер.
|
| Зрозуміла я, що судилося бути щасливою, блукаючи світом.
|
| І міняла я міста, і я бачу інші особи.
|
| Я вільною давно п'яна, я щасливою була завжди.
|
| Ти говорив мені, ти говорив, тільки
|
| Ти не любив мене, ти не любив мене
|
| Ти говорив мені, ти говорив, тільки
|
| Ти не любив мене, ти не любив мене
|
| І все далі веде мене шлях, і до тебе вже не повернутися.
|
| Я свободою давно п'яна, але ніяк не можу напитися. |