| Боже, я борозниста, як поле
|
| Розірваний, як бруд
|
| І я знаю, що що вилікувати
|
| Що мене спочатку треба зламати
|
| Я бажаю за врожайністю
|
| Що Ти пожнеш із цієї шкоди
|
| Перебувай в мені
|
| Нехай ці гілки принесуть Тобі плоди
|
| Перебувай в мені, Господи
|
| Як я перебуваю у Ті
|
| Тож я стаю на коліна
|
| На світлому краю саду
|
| На золотому краю світанку
|
| На сяючому краю весни
|
| Коли мине край зими
|
| І я бачу зелений колір
|
| Я чую пісню сіяча
|
| Перебувай в мені
|
| Нехай ці гілки принесуть Тобі плоди
|
| Перебувай в мені, Господи
|
| Хай слово Твоє приживеться
|
| Видалити в мені
|
| Гілка, яка не приносить плодів
|
| І рухайся в мені, Господи
|
| Як я перебуваю у Ті
|
| Як дощ і сніг
|
| Вниз з неба
|
| І вони не повертаються, але поливають землю і породжують життя
|
| Дати насіння сіячеві, хліб для голоду
|
| Тож слово Господнє буде зі звуком, як грім
|
| І воно не повернеться, не повернеться недійсним
|
| Нас ведуть в мирі
|
| І виходьте з радістю
|
| І пагорби перед нами
|
| Піднімуть голос
|
| І польові дерева плескатимуть у долоні, як радіє земля
|
| І замість колючки тепер
|
| Кипарисові вежі
|
| А замість шипшини мирт розквітає тисячею квітів
|
| І це зробить ім’я
|
| Зробіть ім’я для нашого Бога
|
| Вічний знак, який ніколи не зникне
|
| Як земля дає паростки із насіння
|
| Те, що посіяно в саду, виростає у могутнє дерево
|
| Тому Господь садить справедливість, справедливість і хвалу
|
| Підставати перед народами до кінця днів
|
| Як дощ і сніг
|
| Вниз з неба
|
| І вони не повертаються, але поливають землю і приносять життя
|
| Дати сіячеві насіння, а голодному — хліб
|
| Тож слово Господнє буде зі звуком, як грім
|
| І воно не повернеться, не повернеться недійсним
|
| Він не повернеться, не повернеться недійсним
|
| Він не повернеться, не повернеться недійсним
|
| Нас ведуть в мирі
|
| І виходьте з радістю
|
| І сіяч нас веде
|
| І сіяч нас веде
|
| І сіяч нас веде |