| Ах, як важко відлітають люди,
|
| От ідуть по трапу на вітрі,
|
| Згадуючи ангельські лютні
|
| І тому подібну муру!
|
| Відлітають, як йдуть у неті,
|
| Зникають вугіллям у золе,
|
| До чого все важко людям у небі,
|
| До чого все мило на землі!
|
| Пристебніть ремені, пристебніть ремені!
|
| Ну, давай, ціпок на доріжку налий!
|
| Тут ясна річ, темні не темні,
|
| А на поїзді їздити людям веселіше…
|
| Пристебніть ремені, пристебніть ремені!
|
| Не курити! |
| Пристебніть ремені!
|
| І такий, на землю не схожий
|
| Синій світ за злітною крутістю…
|
| Пахне небо хлоркою та шкірою,
|
| А не теплою гіркою земною!
|
| І вино в пластмасовому посуді
|
| Не обіцяє ні хмелю, ні чудес,
|
| Відлітають, відлітають люди
|
| Злу далечінь, за тридев'ять небес!
|
| Пристебніть ремені, пристебніть ремені,
|
| Допоможи, любий, валізку підняти...
|
| І якісь раптом побігли вогні,
|
| І вже нічого неможливо зрозуміти,
|
| Пристебніть ремені, пристебніть ремені,
|
| Не курити! |
| Пристебніть ремені!
|
| Люди сплять, змучені смутою,
|
| Зняться людям їхні земні сни
|
| Перед тією фатальною хвилиною
|
| Вічної та останньої тиші!
|
| А потім, віддавши себе краху,
|
| Камнем вниз, не слухаючись керма!
|
| І земля ламає людям шию,
|
| Їхня благословенна земля.
|
| Пристебніть ремені! |
| Пристебніть ремені!
|
| Ми злетіли вже? |
| Я не зрозумів. |
| А ви?
|
| А в вікно ще видно шматочок землі,
|
| І трохи бетону, трішки трави...
|
| Відстебніть ремені! |
| Відстебніть ремені!
|
| Назавжди відстебніть ремені! |