Переклад тексту пісні Наш сосед Иван Петров - Агния Барто

Наш сосед Иван Петров (оригінал)

Знают нашего соседа
Все ребята со двора.
Он им даже до обеда
Говорит, что спать пора.
Он на всех глядит сердито,
Все не нравится ему:
- Почему окно открыто?
Мы в Москве, а не в Крыму!
На минуту дверь откроешь -
Говорит он, что сквозняк.
Наш сосед Иван Петрович
Видит все всегда не так.
Нынче день такой хороший,
Тучки в небе ни одной.
Он ворчит:- Надень галоши,
Будет дождик проливной!
Я поправился за лето,
Я прибавил пять кило.
Я и сам заметил это -
Бегать стало тяжело.
- Ах ты, мишка косолапый,-
Мне сказали мама с папой,-
Ты прибавил целый пуд!
- Нет,- сказал Иван Петрович,-
Ваш ребенок слишком худ!
Мы давно твердили маме:
"Книжный шкап купить пора!
На столах и под столами
Книжек целая гора".
У стены с диваном рядом
Новый шкап стоит теперь.
Нам его прислали на дом
И с трудом втащили в дверь.
Так обрадовался папа:
- Стенки крепкие у шкапа,
Он отделан под орех!
Но пришел Иван Петрович -
Как всегда, расстроил всех.
Он сказал, что все не так:
Что со шкапа слезет лак,
Что совсем он не хорош,
Что цена такому грош,
Что пойдет он на дрова
Через месяц или два!
Есть щенок у нас в квартире,
Спит он возле сундука.
Нет, пожалуй, в целом мире
Добродушнее щенка.
Он не пьет еще из блюдца.
В коридоре все смеются:
Соску я ему несу.
- Нет!- кричит Иван Петрович.-
Цепь нужна такому псу!
Но однажды все ребята
Подошли к нему гурьбой,
Подошли к нему ребята
И спросили:- Что с тобой?
Почему ты видишь тучи
Даже в солнечные дни?
Ты очки протри получше -
Может, грязные они?
Может, кто-нибудь назло
Дал неверное стекло?
- Прочь!- сказал Иван Петрович.
Я сейчас вас проучу!
Я,- сказал Иван Петрович,-
Вижу то, что я хочу.
Отошли подальше дети:
- Ой, сосед какой чудак!
Очень плохо жить на свете,
Если видеть все не так.

Наш сосед Иван Петров (переклад)

Знають нашого сусіда
Усі хлопці з двору.
Він їм навіть до обіду
Каже, що спати настав час.
Він на всіх дивиться сердито,
Все не подобається йому:
- Чому вікно відчинено?
Ми у Москві, а не в Криму!
На хвилину двері відчиниш
Говорить він, що протяг.
Наш сусід Іван Петрович
Бачить усе завжди негаразд.
Нині день такий гарний,
Хмари в небі жодної.
Він бурчить: - Одягни калоші,
Буде дощ проливний!
Я одужав за літо,
Я додав п'ять кілограмів.
Я і сам помітив це
Бігати стало тяжко.
- Ах ти, ведмедик клишоногий,-
Мені сказали мама з татом,-
Ти додав цілий пуд!
- Ні, - сказав Іван Петрович, -
Ваша дитина занадто худа!
Ми давно твердили мамі:
"Книжкова шафа купити пора!
На столах та під столами
Книжок ціла гора.
Біля стіни з диваном поруч
Нова шафа стоїть тепер.
Нам його прислали додому
І важко втягнули у двері.
Так зрадів тато:
- Стінки міцні біля шафи,
Він оброблений під горіх!
Але прийшов Іван Петрович -
Як завжди, засмутив усіх.
Він сказав, що все не так:
Що з шафи злізе лак,
Що зовсім він не добрий,
Що ціна такому гріш,
Що піде він на дрова
За місяць чи два!
Є щеня у нас у квартирі,
Спить він біля скрині.
Ні, мабуть, у цілому світі
Добродушніше щеня.
Він не п'є ще із блюдця.
У коридорі всі сміються:
Соску я йому несу.
- Ні! - кричить Іван Петрович.
Ланцюг потрібний такому псові!
Але одного разу всі хлопці
Підійшли до нього юрбою,
Підійшли до нього хлопці
І спитали: - Що з тобою?
Чому ти бачиш хмари
Навіть у сонячні дні?
Ти окуляри протрі краще -
Може, вони брудні?
Може, хтось на зло
Дав неправильне скло?
- Геть! - сказав Іван Петрович.
Я зараз вас провчу!
Я, - сказав Іван Петрович, -
Бачу те, що хочу.
Відійшли далі діти:
- Ой, сусід який дивак!
Дуже погано жити у світі,
Якщо бачити все негаразд.