Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Рижский вокзал, виконавця - Виктор Третьяков. Дата випуску: 02.06.2004
Мова пісні: Російська мова
Рижский вокзал(оригінал) |
| За шесть минут до отправления, |
| По листьям мокрого перрона |
| Иду, давно без сожаления, |
| К дверям купейного вагона. |
| Я словно надвое расколот, |
| Ведь на часах, как прежде, восемь… |
| Я проклинаю этот город |
| И проклинаю эту осень. |
| А помнишь, мы у «Звёздного» ловили такси, |
| Я в сотый раз опаздывал на Рижский вокзал, |
| И в сотый раз прощаться просто не было сил, |
| Я лишь глаза печальные твои целовал. |
| А помнишь… впрочем, память притупила перо, |
| Ты замужем давно, и я, конечно, женат. |
| Ведь столько лет прошло, и только этот перрон |
| Всё время возвращает на полжизни назад. |
| И фраза в воздухе кружилась: |
| «Судьба заставит нас расстаться…» |
| Всё так, как в песне и случилось — |
| Ты не смогла меня дождаться. |
| Вот так роман сложился в повесть, |
| Без продолжения и финала. |
| И через шесть минут мой поезд |
| Уходит с Рижского вокзала. |
| А помнишь, мы у «Звёздного» ловили такси, |
| Я в сотый раз опаздывал на Рижский вокзал, |
| И в сотый раз прощаться просто не было сил, |
| Я лишь глаза печальные твои целовал. |
| А помнишь… впрочем, время притупило перо, |
| Ты замужем, и я уже два раза женат. |
| И всё бы ничего, вот только этот перрон |
| Зачем-то возвращает на полжизни назад. |
| (переклад) |
| За шість хвилин до відправлення, |
| По листі мокрого перону |
| Іду, давно без жалю, |
| До дверей купейного вагона. |
| Я немов надвоє розколотий, |
| Адже на годиннику, як раніше, вісім… |
| Я проклинаю це місто |
| І проклинаю цю осінь. |
| А пам'ятаєш, ми у «Зоряного» ловили таксі, |
| Я в сотий раз запізнювався на Ризький вокзал, |
| І в сотий раз прощатися просто не було сил, |
| Я тільки очі сумні твої цілував. |
| А пам'ятаєш… втім, пам'ять притупила перо, |
| Ти заміжня давно, і я, звичайно, одружений. |
| Адже стільки років минуло, і тільки цей перон |
| Весь час повертає на півжиття назад. |
| І фраза у повітря кружляла: |
| «Доля змусить нас розлучитися…» |
| Все так, як у пісні і сталося |
| Ти не змогла мене дочекатися. |
| Ось так роман склався в повість, |
| Без продовження та фіналу. |
| І через шість хвилин мій поїзд |
| Іде з Ризького вокзалу. |
| А пам'ятаєш, ми у «Зоряного» ловили таксі, |
| Я в сотий раз запізнювався на Ризький вокзал, |
| І в сотий раз прощатися просто не було сил, |
| Я тільки очі сумні твої цілував. |
| А пам'ятаєш… втім, час притупило перо, |
| Ти одружена, і я вже два рази одружений. |
| І все би нічого, ось тільки цей перон |
| Навіщось повертає на півжиття назад. |