Переклад тексту пісні Рижский вокзал - Виктор Третьяков

Рижский вокзал (оригінал)

За шесть минут до отправления,
По листьям мокрого перрона
Иду, давно без сожаления,
К дверям купейного вагона.
Я словно надвое расколот,
Ведь на часах, как прежде, восемь…
Я проклинаю этот город
И проклинаю эту осень.
А помнишь, мы у «Звёздного» ловили такси,
Я в сотый раз опаздывал на Рижский вокзал,
И в сотый раз прощаться просто не было сил,
Я лишь глаза печальные твои целовал.
А помнишь… впрочем, память притупила перо,
Ты замужем давно, и я, конечно, женат.
Ведь столько лет прошло, и только этот перрон
Всё время возвращает на полжизни назад.
И фраза в воздухе кружилась:
«Судьба заставит нас расстаться…»
Всё так, как в песне и случилось —
Ты не смогла меня дождаться.
Вот так роман сложился в повесть,
Без продолжения и финала.
И через шесть минут мой поезд
Уходит с Рижского вокзала.
А помнишь, мы у «Звёздного» ловили такси,
Я в сотый раз опаздывал на Рижский вокзал,
И в сотый раз прощаться просто не было сил,
Я лишь глаза печальные твои целовал.
А помнишь… впрочем, время притупило перо,
Ты замужем, и я уже два раза женат.
И всё бы ничего, вот только этот перрон
Зачем-то возвращает на полжизни назад.

Рижский вокзал (переклад)

За шість хвилин до відправлення,
По листі мокрого перону
Іду, давно без жалю,
До дверей купейного вагона.
Я немов надвоє розколотий,
Адже на годиннику, як раніше, вісім…
Я проклинаю це місто
І проклинаю цю осінь.
А пам'ятаєш, ми у «Зоряного» ловили таксі,
Я в сотий раз запізнювався на Ризький вокзал,
І в сотий раз прощатися просто не було сил,
Я тільки очі сумні твої цілував.
А пам'ятаєш… втім, пам'ять притупила перо,
Ти заміжня давно, і я, звичайно, одружений.
Адже стільки років минуло, і тільки цей перон
Весь час повертає на півжиття назад.
І фраза у повітря кружляла:
«Доля змусить нас розлучитися…»
Все так, як у пісні і сталося
Ти не змогла мене дочекатися.
Ось так роман склався в повість,
Без продовження та фіналу.
І через шість хвилин мій поїзд
Іде з Ризького вокзалу.
А пам'ятаєш, ми у «Зоряного» ловили таксі,
Я в сотий раз запізнювався на Ризький вокзал,
І в сотий раз прощатися просто не було сил,
Я тільки очі сумні твої цілував.
А пам'ятаєш… втім, час притупило перо,
Ти одружена, і я вже два рази одружений.
І все би нічого, ось тільки цей перон
Навіщось повертає на півжиття назад.