Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Przeczucie / Cztery pory niepokoju , виконавця - Jacek Kaczmarski. Дата випуску: 30.03.2014
Мова пісні: Польська
Przeczucie / Cztery pory niepokoju(оригінал) |
| «Wiosną lody ruszyły, Panowie Przysięgli.» |
| Zakwitają pustynie, śnieg się w słońcu zwęglił, |
| Bóg umiera na Krzyżu, ale zmartwychwstaje, |
| Kurczak z pluszu wysiedział Wielkanocne Jaje, |
| Baran z cukru nie martwi się losu koleją, |
| Świtem ptaki w niebieskim zapachu szaleją. |
| Tyle razy to wszystko już się wydarzyło, |
| Więc dlaczego przed strachem chowamy się w miłość? |
| — Bo za oknem wiosenny wiatr drzewami szarpie, |
| Budzą się do pracy upiory i harpie; |
| Nie ufaj w wieczory, wstań, zaciągnij story — |
| Upiory i harpie, harpie i upiory… |
| Latem cierpkie owoce pęcznieją słodyczą, |
| W tańcu pracy pszczoły na urodzaj liczą, |
| Słońce szczodrze wytrząsa swoją gęstą grzywę |
| Na ludzi ospałych, na miasta leniwe. |
| Matka Boska się pławi w złocie i zieleniach, |
| Pustoszeją w święto narodowe więzienia — |
| Tak co roku nas lato spokojem kołysze, |
| Więc dlaczego przed strachem chowamy się w ciszę? |
| — Bo za oknem grzmot się ściga z błyskawicą, |
| W letnią burzę tańczą Wodnik z Topielicą - |
| Zakochani w zbrodni, ofiar wiecznie głodni — |
| Wodnik i Topielica, Topielica i Wodnik. |
| Jesień kładzie słoneczne wspomnienia w słoiki, |
| Pachną zioła, pęcznieją worki i koszyki, |
| Przyjaciele wracają z podróży dalekich, |
| Obmywają stopy w nurcie własnej rzeki. |
| Pod wieńcem i zniczem usypiają zmarli |
| Zapomniawszy już o tym, co życiu wydarli, |
| Poeci o jesieni powielają sztampy, |
| Więc dlaczego przed strachem — zapalamy lampy? |
| — Bo za szybą jesienna ulewa zajadła, |
| Podchodzą do okien strzygi i widziadła. |
| Odwróć się od szyby, rozmawiaj na migi — |
| Strzygi i widziadła, widziadła i strzygi… |
| Zima dzieli istnienia na czarne i białe, |
| Zimą ciało ogrzejesz tylko innym ciałem, |
| Paleniska buzują, ciemnieją kominy, |
| Gęsim puchem piernaty wabią i pierzyny. |
| Trzej Królowie przybędą Panu bić pokłony, |
| Złożą dary bogate na wiechciu ze słomy, |
| Już lat dwa tysiące powraca to święto, |
| Więc skąd nad stołami milczące memento? |
| — Bo za oknem śnieżyca, chichoty i wycie, |
| Przed którymi na próżno chowamy się w życie. |
| Ten niepokój dopadnie nas zawsze i wszędzie — |
| Pamiętamy, co było |
| Więc wiemy — co będzie. |
| (переклад) |
| «Навесні лід, панове». |
| Пустелі цвітуть, сніг обвуглився на сонці, |
| Бог помирає на хресті, але воскресне знову, |
| Плюшева курка вилупила писанки, |
| Цукровий баран не хвилює долю залізницею, |
| На світанку пташки в синьому запаху божеволіють. |
| Так багато разів усе траплялося |
| То чому ж ми ховаємось закохані від страху? |
| - Бо за вікном весняний вітер тягне дерева, |
| Привиди й гарпії прокидаються до роботи; |
| Не довіряй вечорам, вставай, малюй свої історії - |
| Привиди і гарпії, гарпії і привиди ... |
| Влітку терпкий плід набухає солодкістю, |
| У танці праці бджоли розраховують на родючість, |
| Сонце щедро трясе своєю густою гривою |
| Для ледарів, для ледачих міст. |
| Богородиця гріється в золоті та зелені, |
| Pustoszeją на національне свято в'язниці - |
| Тож щороку літо несе нас спокоєм, |
| То чому ж ми мовчки ховаємося від страху? |
| - Бо за вікном грім блискавкою гонить, |
| Водолій і Топєліка танцюють у літній бурі - |
| Закохані в злочин, жертви завжди голодні - |
| Водник і Топєлица, Топєлиця і Водник. |
| Осінь кладе сонячні спогади в баночки, |
| Пахнуть трави, набухають мішки й кошики, |
| Друзі повертаються з далеких мандрівок, |
| Вони миють ноги в течії власної річки. |
| Померлих кладуть спати під вінок і свічку |
| Забувши, що вони вирвали зі свого життя, |
| Осінні поети дублюють кліше, |
| То чому ж ми запалюємо лампи проти страху? |
| - Бо за склом з'їла осіння злива, |
| Вони йдуть до вікон стриги і візіонерів. |
| Відвернись від скла, розмовляй по знаках - |
| Стригої і споглядання, споглядання і стригої ... |
| Зима ділить життя на чорне і біле, |
| Взимку ти тільки іншим тілом зігрієш своє тіло, |
| Ревуть каміни, темніють димарі, |
| Гусячий пух приманка і пір'я. |
| Три царі прийдуть до Господа вклонитися, |
| На солом'яному сковорідці зроблять багаті подарунки, |
| За дві тисячі років це свято повернулося, |
| То звідки взялась мовчазна пам’ять над столами? |
| - Бо за вікном хуртовина, регоче і виє, |
| Від яких ми даремно ховаємося в житті. |
| Ця тривога охопить нас будь-коли і будь-де - |
| Ми пам'ятаємо, що було |
| Тож ми знаємо – що буде. |