Переклад тексту пісні Przeczucie / Cztery pory niepokoju - Jacek Kaczmarski

Przeczucie / Cztery pory niepokoju (оригінал)

«Wiosną lody ruszyły, Panowie Przysięgli.»
Zakwitają pustynie, śnieg się w słońcu zwęglił,
Bóg umiera na Krzyżu, ale zmartwychwstaje,
Kurczak z pluszu wysiedział Wielkanocne Jaje,
Baran z cukru nie martwi się losu koleją,
Świtem ptaki w niebieskim zapachu szaleją.
Tyle razy to wszystko już się wydarzyło,
Więc dlaczego przed strachem chowamy się w miłość?
— Bo za oknem wiosenny wiatr drzewami szarpie,
Budzą się do pracy upiory i harpie;
Nie ufaj w wieczory, wstań, zaciągnij story —
Upiory i harpie, harpie i upiory…
Latem cierpkie owoce pęcznieją słodyczą,
W tańcu pracy pszczoły na urodzaj liczą,
Słońce szczodrze wytrząsa swoją gęstą grzywę
Na ludzi ospałych, na miasta leniwe.
Matka Boska się pławi w złocie i zieleniach,
Pustoszeją w święto narodowe więzienia —
Tak co roku nas lato spokojem kołysze,
Więc dlaczego przed strachem chowamy się w ciszę?
— Bo za oknem grzmot się ściga z błyskawicą,
W letnią burzę tańczą Wodnik z Topielicą -
Zakochani w zbrodni, ofiar wiecznie głodni —
Wodnik i Topielica, Topielica i Wodnik.
Jesień kładzie słoneczne wspomnienia w słoiki,
Pachną zioła, pęcznieją worki i koszyki,
Przyjaciele wracają z podróży dalekich,
Obmywają stopy w nurcie własnej rzeki.
Pod wieńcem i zniczem usypiają zmarli
Zapomniawszy już o tym, co życiu wydarli,
Poeci o jesieni powielają sztampy,
Więc dlaczego przed strachem — zapalamy lampy?
— Bo za szybą jesienna ulewa zajadła,
Podchodzą do okien strzygi i widziadła.
Odwróć się od szyby, rozmawiaj na migi —
Strzygi i widziadła, widziadła i strzygi…
Zima dzieli istnienia na czarne i białe,
Zimą ciało ogrzejesz tylko innym ciałem,
Paleniska buzują, ciemnieją kominy,
Gęsim puchem piernaty wabią i pierzyny.
Trzej Królowie przybędą Panu bić pokłony,
Złożą dary bogate na wiechciu ze słomy,
Już lat dwa tysiące powraca to święto,
Więc skąd nad stołami milczące memento?
— Bo za oknem śnieżyca, chichoty i wycie,
Przed którymi na próżno chowamy się w życie.
Ten niepokój dopadnie nas zawsze i wszędzie —
Pamiętamy, co było
Więc wiemy — co będzie.

Przeczucie / Cztery pory niepokoju (переклад)

«Навесні лід, панове».
Пустелі цвітуть, сніг обвуглився на сонці,
Бог помирає на хресті, але воскресне знову,
Плюшева курка вилупила писанки,
Цукровий баран не хвилює долю залізницею,
На світанку пташки в синьому запаху божеволіють.
Так багато разів усе траплялося
То чому ж ми ховаємось закохані від страху?
- Бо за вікном весняний вітер тягне дерева,
Привиди й гарпії прокидаються до роботи;
Не довіряй вечорам, вставай, малюй свої історії -
Привиди і гарпії, гарпії і привиди ...
Влітку терпкий плід набухає солодкістю,
У танці праці бджоли розраховують на родючість,
Сонце щедро трясе своєю густою гривою
Для ледарів, для ледачих міст.
Богородиця гріється в золоті та зелені,
Pustoszeją на національне свято в'язниці -
Тож щороку літо несе нас спокоєм,
То чому ж ми мовчки ховаємося від страху?
- Бо за вікном грім блискавкою гонить,
Водолій і Топєліка танцюють у літній бурі -
Закохані в злочин, жертви завжди голодні -
Водник і Топєлица, Топєлиця і Водник.
Осінь кладе сонячні спогади в баночки,
Пахнуть трави, набухають мішки й кошики,
Друзі повертаються з далеких мандрівок,
Вони миють ноги в течії власної річки.
Померлих кладуть спати під вінок і свічку
Забувши, що вони вирвали зі свого життя,
Осінні поети дублюють кліше,
То чому ж ми запалюємо лампи проти страху?
- Бо за склом з'їла осіння злива,
Вони йдуть до вікон стриги і візіонерів.
Відвернись від скла, розмовляй по знаках -
Стригої і споглядання, споглядання і стригої ...
Зима ділить життя на чорне і біле,
Взимку ти тільки іншим тілом зігрієш своє тіло,
Ревуть каміни, темніють димарі,
Гусячий пух приманка і пір'я.
Три царі прийдуть до Господа вклонитися,
На солом'яному сковорідці зроблять багаті подарунки,
За дві тисячі років це свято повернулося,
То звідки взялась мовчазна пам’ять над столами?
- Бо за вікном хуртовина, регоче і виє,
Від яких ми даремно ховаємося в житті.
Ця тривога охопить нас будь-коли і будь-де -
Ми пам'ятаємо, що було
Тож ми знаємо – що буде.