Переклад тексту пісні Чужой мотив - Александр Градский

Чужой мотив (оригінал)

Телефон зазвонил и без спроса и как-то без такта
Я был тоже бестактен, ответив — Ну, что Вам, чудак?
Тихий голос промолвил: Я — «Утренней почты» редактор
Напишите нам песню про старый и пыльный чердак
Напишите нам песню про Ваше веселое детство
Про портрет пожелтевший от времени иль про рассвет
И чем меньше в ней будет кокетства, позерства, эстетства
Тем скорей ее примет и выпустит в свет худсовет
Я по лестнице шаткой поднялся и дверь заскрипела
Задержалось дыханье, а ноги налились свинцом
Предо мною на горле стропила петлею висело
Полотенце, которым мне мать утирала лицо
Чуть пооддаль футбольная камера с кедами вместе
Разноцветные стекла, чтоб жмурясь на солнце смотреть
Все, конечно, застыло в пыли и не встать и не сесть мне
Словно кур на насесте уменьшен я ровно на треть
Ах, светлые дали мы вряд ли видали
И вспомним едва-ли, чем привлекал нас чердак
Дубль, бемоли зубрили в школе
Думав — доколе будет в душе кавардак
Это было вчера, я лежал у костра и мечталось мне
Это было вчера, я влюбился, казалось, на век
Это было, как будто, вчера, я рукою мял талый снег
Создавая себе высоту и готовя разбег
Я слепил тот снежок и ему была участь плохая
Свою краткую жизнь он в мальчишеской начал руке
С этой легкой руки он слетел и крутясь и порхая
Путь закончив отметиной белою на чердаке
Ах, светлые дали мы, вряд ли видали
И вспомним едва-ли, чем привлекал нас чердак
Трели, триоли, трудные роли
Муки и боли — будет в душе кавардак
Мы играли в войну, быть хотели героями Родины
Вот на смену зиме после марта явилась весна
Была оттепель не за горами и, веря природе, мы
Пробуждались от долгого, серого, глупого сна
Был развенчан кумир, и за этим кумиром другие,
А простые ребята в небестную высь поднялись
Наши дети растут, возвращается все на круги и
Чердаки на земле, я надеюсь, не перевелись
Из окошка чердачного видно далеко и близко
Стонет голос Высоцкого, мучась в тяжелом бреду
И, поправив две мокрые лыжины, искрится Визбор,
А Булат Окуджава в тролейбус вошел на ходу
Я уйду с чердака, но уйду ль от мечтаний чердачных
Я пропел эту песню, которой могло и не быть
Отнесут ли мой опус к разряду чудачеств удачных
Или просто забудут, как все, о чем можно забыть
Ах, светлые дали мы вряд ли видали
И вспомним едва ли, чем привлекал нас чердак
Дубль, бемоли зубрили в школе
Думав — доколе будет в душе кавардак
Ах, светлые дали мы вряд ли видали
И вспомним едва ли, чем привлекал нас чердак
Трели, триоли, трудные роли
Муки и боли — будет в душе кавардак
Ах, светлые дали мы, вряд ли видали
И в «Почте» не дали, песню допеть до конца
Слишком уж горды в ней все аккорды
И, видно, скорбный был цвет лица у певца
Ах, светлые дали мы вряд ли видали
И вспомним едва ли, чем привлекал нас чердак!

Чужой мотив (переклад)

Телефон задзвонив і без попиту і якось без такту
Я був теж нетактовний, відповівши — Ну, що Вам, диваку?
Тихий голос промовив: Я — «Ранкової пошти» редактор
Напишіть нам пісню про старе і курне горище
Напишіть нам пісню про Ваше веселе дитинство
Про портрет пожовклий від часу чи про світанок
І чим менше в ній буде кокетства, позерства, естетства
Тим швидше її прийме і випустить у світ худрада
Я по сходах хиткою піднявся і двері заскрипіли
Затрималося дихання, а ноги налилися свинцем
Переді мною на горлі крокви петлею висіло
Рушник, яким мені мати витирала обличчя
Трохи поодаль футбольна камера з кедами разом
Різнокольорові шибки, щоб щурячи на сонці дивитися
Все, звичайно, застигло в пилу і не встати і не сісти мені
Немов курей на сіді зменшений я рівно на третину
Ах, світлі дали ми? навряд чи бачили
І пригадаємо навряд, чим приваблювало нас горище
Дубль, бемолі зубрили в школі
Думав — доки буде в душі безладдя
Це було вчора, я лежав біля вогнища і мріялося мені
Це було вчора, я закохався, здавалося, на вік
Це було, ніби, вчора, я рукою м'яв талий сніг.
Створюючи собі висоту і готуючи розбіг
Я сліпив той сніжок і йому була доля погана
Своє коротке життя він в хлоп'ячій почав руці
З цієї легкої руки він злетів і обертаючись і пурхаючи
Шлях закінчивши міткою білою на горищі
Ах, світлі дали ми, навряд чи бачили
І пригадаємо навряд, чим приваблювало нас горище
Трелі, тріолі, важкі ролі
Борошна і болі буде в душі безладдя
Ми грали у війну, бути хотіли героями Батьківщини
От на зміну зими після березня з'явилася весна
Була відлига не за горами і, вірячи природі, ми
Прокидалися від довгого, сірого, дурного сну
Був розвінчаний кумир, і за цим кумиром інші,
А прості хлопці в небесну височінь піднялися
Наші діти ростуть, повертається все на кола і
Горища на землі, я сподіваюся, не перевелися
Із віконця горищного видно далеко і близько
Стогне голос Висоцького, мучившись у важкому маренні
І, поправивши дві мокрі лижі, іскриться Візбор,
А Булат Окуджава в тролейбус увійшов на ходу
Я піду з горища, але піду ль від мрій горищних
Я проспів цю пісню, якою могло і не бути
Чи віднесуть мій опус до розряду дивацтва вдалих
Або просто забудуть, як усі, про що можна забути
Ах, світлі дали ми? навряд чи бачили
І згадаймо навряд, чим приваблювало нас горище
Дубль, бемолі зубрили в школі
Думав — доки буде в душі безладдя
Ах, світлі дали ми? навряд чи бачили
І згадаймо навряд, чим приваблювало нас горище
Трелі, тріолі, важкі ролі
Борошна і болі буде в душі безладдя
Ах, світлі дали ми, навряд чи бачили
І в «Пошті» не дали, пісню доспівати до кінця
Надто вже горді в ній усі акорди
І, видно, скорботний був колір обличчя у співця
Ах, світлі дали ми? навряд чи бачили
І згадаймо навряд, чим приваблювало нас горище!