Переклад тексту пісні Сказка о несчастных лесных жителях - Владимир Высоцкий

Сказка о несчастных лесных жителях (оригінал)

На краю края земли, где небо ясное
Как бы вроде даже сходит за кордон,
На горе стояло здание ужасное,
Издаля напоминавшее ООН.
Все сверкает, как зарница,-
Красота!
Но только вот -
В этом здании царица
В заточении живет.
И Кащей Бессмертный грубое животное
Это здание поставил охранять,
Но по-своему несчастное и кроткое,
Может, было то животное, как знать!
От большой тоски по маме
Вечно чудище в слезах -
Ведь оно с семью главами,
О пятнадцати глазах.
Сам Кащей (он мог бы раньше врукопашную!)
От любви к царице высох и увял,
Стал по-своему несчастным старикашкою,
Ну, а зверь его к царице не пускал.
- Ты пусти меня, чего там,
Я ж от страсти трепещу!
- Хоть снимай меня с работы,
Ни за что не пропущу!
Добрый молодец Иван решил попасть туда, -
Мол, видали мы Кащеев, так-растак!
Он все время, где чего - так сразу шасть туда!
Он по-своему несчастный был дурак.
То ли выпь захохотала,
То ли филин заикал,-
На душе тоскливо стало
У Ивана-дурака.
И началися его подвиги напрасные,
С Баб-Ягами никчемушная борьба -
Тоже ведь она по-своему несчастная
Эта самая лесная голытьба.
Сколько ведьмочек пришибнул!
Двух молоденьких, в соку...
Как увидел утром - всхлипнул,
Жалко стало дураку.
Но, однако же, приблизился, дремотное
Состоянье свое превозмог Иван.
В уголке лежало бедное животное,
Все главы свои склонившее в фонтан.
Тут Иван к нему сигает,
Рубит головы, спеша,
И к Кащею подступает,
Кладенцом своим маша.
И грозит он старику двухтыщелетнему -
-Я те бороду, мол, мигом обстригу!
- Так умри ты, сгинь, Кащей!
- А тот в ответ ему:
-Я бы рад, но я бессмертный, - не могу!
Но Иван себя не помнит:
- Ах ты, гнусный фабрикант!
Вон настроил сколько комнат,
Девку спрятал, интригант!
Я докончу дело, взявши обязательство!.. -
И от этих-то неслыханных речей
Умер сам Кащей без всякого вмешательства,-
Он неграмотный, отсталый был, Кащей.
А Иван, от гнева красный,
Пнул Кащея, плюнул в пол
И к по-своему несчастной
Бедной узнице взошел.

Сказка о несчастных лесных жителях (переклад)

На краю краю землі, де небо ясне
Начебто навіть сходить за кордон,
На горі стояла будівля жахлива,
Здаля нагадує ООН.
Все сяє, як блискавка,-
Краса!
Але тільки ось -
У цьому будинку цариця
У ув'язненні живе.
І Кащій Безсмертний груба тварина
Цей будинок поставив охороняти,
Але по-своєму нещасне і лагідне,
Може, була та тварина, як знати!
Від великої туги по мамі
Вічно чудовисько у сльозах -
Адже воно з сімома главами,
Про п'ятнадцять очей.
Сам Кащій (він міг би раніше врукопашну!)
Від любові до цариці висох і звів,
Став по-своєму нещасним старим,
Ну, а звір його до цариці не пускав.
- Ти пусти мене, чого там,
Я ж від пристрасті тремтіти!
- Хоч знімай мене з роботи,
Ні за що не пропущу!
Добрий молодець Іван вирішив потрапити туди, -
Мовляв, бачили ми Кащеєва, так-розтак!
Він увесь час, де чого - так одразу шість туди!
Він по-своєму нещасний був дурень.
Чи то вип зареготала,
Чи то пугач заїкав, -
На душі нудно стало
У Івана-дурня.
І почалися його подвиги марні,
З Баб-Ягами нікчемна боротьба -
Адже вона по-своєму нещасна
Ця сама лісова голота.
Скільки відьмочок прибив!
Двох молоденьких, у соку.
Як побачив уранці - схлипнув,
Жаль стало дурню.
Але, однак, наблизився, дрімотне
Стан свій переміг Іван.
У куточку лежала бідна тварина,
Усі глави свої схилили у фонтан.
Тут Іван до нього сигає,
Рубить голови, поспішаючи,
І до Кащею підступає,
Немовлям своїм маша.
І загрожує він старому двотисячолітньому -
-Я ті бороду, мовляв, миттю обстрижу!
- Так помри ти, згинь, Кащі!
- А той у відповідь йому:
-Я б радий, але я безсмертний, - не можу!
Але Іван себе не пам'ятає:
- Ах ти, мерзенний фабрикант!
Он налаштував скільки кімнат,
Дівку сховав, інтриганте!
Я закінчу справу, взявши зобов'язання!.. -
І від цих нечуваних промов
Помер сам Кащій без будь-якого втручання.
Він неписьменний, відсталий був, Кащей.
А Іван, від гніву червоний,
Пнув Кащея, плюнув у підлогу
І до свого нещасного
Бідолашній в'язниці зійшов.