Переклад тексту пісні Песня о сумашедшем доме - Владимир Высоцкий

Песня о сумашедшем доме (оригінал)

Сказал себе я: брось писать,
Но руки сами просятся.
Ох, мама моя родная, друзья любимые!
Лежу в палате — косятся,
Не сплю: боюсь — набросятся,
Ведь рядом — психи тихие, неизлечимые
Бывают психи разные —
Не буйные, но грязные,
Их лечат, морят голодом, их санитары бьют
И вот что удивительно:
Все ходят без смирительных
И то, что мне приносится, всё психи эти жрут
Куда там Достоевскому
С «Записками» известными,
Увидел бы, покойничек, как бьют об двери лбы!
И рассказать бы Гоголю
Про нашу жизнь убогую,
Ей-богу, этот Гоголь бы нам не поверил бы
Вот это мука, плюй на них!
Они же ведь, сука, буйные:
Все норовят меня лизнуть, ей-богу, нету сил!
Вчера в палате номер семь
Один свихнулся насовсем —
Кричал: «Даёшь Америку!»
и санитаров бил
Я не желаю славы, и
Пока я в полном здравии —
Рассудок не померк ещё, и это впереди,
Вот главврачиха — женщина
Пусть тихо, но помешана,
Я говорю: «Сойду с ума!»
— она мне: «Подожди!»
Я жду, но чувствую — уже
Хожу по лезвию ноже:
Забыл алфавит, падежей припомнил только два...
И я прошу моих друзья,
Чтоб кто бы их бы ни был я,
Забрать его, ему, меня отсюдова!

Песня о сумашедшем доме (переклад)

Сказав собі я: кинь писати,
Але руки самі просять.
Ох, мамо моя рідна, друзі кохані!
Лежу в палаті - косяться,
Не сплю: боюся - накинуться,
Адже поряд — психи тихі, невиліковні
Бувають різні психи.
Не буйні, але брудні,
Їх лікують, морять голодом, їхні санітари б'ють
І ось що дивно:
Усі ходять без смиренних
І те, що мені приноситься, всі ці психи жеруть
Куди там Достоєвському
З «Записками» відомими,
Побачив би, покійник, як б'ють об двері чола!
І розповісти б Гоголю
Про наше життя убоге,
Їй-богу, цей Гоголь би нам не повірив би
Ось це мука, плюй на них!
Вони ж, сука, буйні:
Всі намагаються мене лизнути, їй-богу, нема сил!
Вчора у палаті номер сім
Один з глузду з'їхав.
Кричав: «Даєш Америку!»
і санітарів бив
Я не бажаю слави, і
Поки що я в повному здоров'ї
Розум не померк ще, і це попереду,
Ось головлікарка - жінка
Нехай тихо, але схиблена,
Я кажу: «Збожеволію!»
- Вона мені: "Почекай!"
Я чекаю, але відчуваю - вже
Хожу по лезу ножем:
Забув алфавіт, відмінків пригадав лише два...
І я прошу моїх друзів,
Щоб хто б їх не був я,
Забрати його йому звідси!