Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Милицейский протокол, виконавця - Владимир Высоцкий. Мова пісні: Російська мова
Милицейский протокол(оригінал) |
| Считай по-нашему, мы выпили немного. |
| Не вру, ей-бога... Скажи, Серега! |
| И если б водку гнать не из опилок, |
| То че б нам было с трех, четырех, пяти бутылок? |
| Вторую пили близь прилавка в закуточке, |
| Но это были еще цветочки. |
| Потом - в скверу, где детские грибочки, |
| Потом - не помню. |
| Дошел до точки. |
| Я пил из горлышка, с устатку и не евши, |
| Но я, как стекло был, то есть остекленевший. |
| А уж когда коляска подкатила, |
| Тогда в нас было семьсот на рыло! |
| Мы, правда, третьего насильно затащили. |
| Ну, тут промашка, тут, конечно, мы переборщили. |
| А что очки товарищу разбили, |
| Так то портвейном усугубили. |
| Но товарищ первый нам сказал, что, мол, "Уймитесь", |
| Что - "Не буяньте", говорит, - "И разойдитесь". |
| На "разойтись" я, кстати, сразу же согласился |
| И разошелся, то есть расходился. |
| Но если я кого ругал - карайте строго! |
| Но это вряд ли... Я вообще не ругаюсь, скажи, Серега! |
| А что упал - так то от помутнения. |
| Орал не с горя - от отупения. |
| Теперь дозвольте пару слов без протокола. |
| Чему нас учит, так сказать, семья и школа? |
| Что жизнь сама таких накажет строго. |
| Тут мы согласны... Скажи, Серега! |
| Вот он проснется утром, протрезвеет, скажет: |
| "Пусть жизнь осудит, пусть жизнь накажет!". |
| А вы отпустите - вам же легче будет. |
| Ну чего возиться, раз жизнь осудит. |
| Вы не глядите, что Сережа все кивает. |
| Он соображает, он все понимает! |
| А что мычит, так это он от волнения, |
| От осознания, так сказать, и просветления. |
| Не запирайте, люди! |
| Плачут дома детки... |
| Ему же в Химки, а мне аж вон в Медведки! |
| Да все равно: автобусы не ходят, |
| Метро закрыто, в такси не содят. |
| Приятно все-таки, что нас тута уважают: |
| Гляди, Серега, подвозят, гляди - сажают! |
| Разбудит утром не петух, прокукарекав, |
| Сержант подымет, как человеков... |
| Нас чуть не с музыкой проводят, как проспимся. |
| Я рупь заначил, слышь, Серега, опохмелимся! |
| И все же, брат, трудна у нас дорога! |
| Эх, бедолага! |
| Ну спи, Серега... |
| (переклад) |
| Вважай по-нашому, ми трохи випили. |
| Не брешу, їй-бога... Скажи, Сергію! |
| І якби горілку гнати не з тирси, |
| Що б нам було з трьох, чотирьох, п'яти пляшок? |
| Другу пили поблизу прилавка в закутку, |
| Але то були ще квіточки. |
| Потім – у скверу, де дитячі грибочки, |
| Потім – не пам'ятаю. |
| Дійшов до крапки. |
| Я пив з шийки, з устатку і не ївши, |
| Але я, як скло був, тобто засклені. |
| А коли коляска підкотила, |
| Тоді в нас було сімсот на рило! |
| Ми, щоправда, третього насильно затягли. |
| Ну, тут промах, тут, звичайно, ми переборщили. |
| А що окуляри товаришу розбили, |
| То портвейном посилили. |
| Але товариш перший нам сказав, що, мовляв, "Вгамуйте", |
| Що - "Не буяньте", каже, - "І розійдіться". |
| На "розійтися" я, до речі, одразу ж погодився |
| І розійшовся, тобто розходився. |
| Але якщо я кого лаяв – карайте суворо! |
| Але це навряд... Я взагалі не лаюся, скажи, Серьогу! |
| А що впав - то від помутніння. |
| Кричав не з горя - від отупіння. |
| Тепер дозвольте кілька слів без протоколу. |
| Чому нас вчить, так би мовити, сім'я та школа? |
| Що життя саме таких покарає суворо. |
| Тут ми згодні... Скажи, Сергію! |
| Ось він прокинеться вранці, протверезіє, скаже: |
| "Нехай життя засудить, нехай життя покарає!" |
| А ви відпустите – вам же легше буде. |
| Ну чого возитися, якщо життя засудить. |
| Ви не дивіться, що Сергійко все киває. |
| Він розуміє, він усе розуміє! |
| А що мукає, так це він від хвилювання, |
| Від усвідомлення, так би мовити, і просвітлення. |
| Не замикайте, люди! |
| Плачуть удома дітки... |
| Йому ж у Хімки, а мені аж геть у Ведмедки! |
| Та все одно: автобуси не ходять, |
| Метро закрите, у таксі не садять. |
| Приємно все-таки, що нас тут поважають: |
| Дивись, Сергію, підвозять, дивись – садять! |
| Розбудить вранці не півень, прокукарекав, |
| Сержант підніме, як людей... |
| Нас мало не з музикою проводять, як проспимося. |
| Я руп заначив, чуєш, Сергію, опохмелимся! |
| І все ж, брате, важка у нас дорога! |
| Ех, бідолаха! |
| Ну спи, Сергію... |