Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Песня-сказка про дикого вепря, виконавця - Владимир Высоцкий. Пісня з альбому Концерт в ДК «Мир», у жанрі Русская авторская песня
Лейбл звукозапису: Navigator Records
Мова пісні: Російська мова
Песня-сказка про дикого вепря(оригінал) |
В королевстве, где все тихо и складно, |
Где ни войн, ни катаклизмов, ни бурь, |
Появился дикий вепрь аграмадный, |
То ли буйвол, то ли бык, то ли тур… |
Там король страдал желудком и астмой, |
Только кашлем сильный страх наводил, |
А тем временем зверюга ужасный |
Коих ел, а коих в лес уводил… |
И король тотчас издал три декрета: |
Зверя надо говорит одолеть, наконец, |
Вот кто отчается на это, на это, |
Тот принцессу поведет под венец… |
А в отчаявшемся том государстве |
Как войдешь, дык прямо наискосок |
В бесшабашной жил тоске и гусарстве |
Бывший лучший, но опальный стрелок. |
На полу лежали люди и шкуры, |
Пели песни, пили меды, и тут |
Протрубили во дворе трубадуры, |
Хвать стрелка, и во дворец волокут… |
И король ему прокашлял: «Не буду |
Я читать тебе моралей, юнец, |
Ну, если завтра победишь чуду-юду, |
То принцессу поведешь под венец». |
А стрелок: «Да это что за награда?! |
Мне бы выкатить портвейну бадью… |
А принцессы мне и даром не надо — |
Чуду-юду я и так победю…» |
А король: «Возьмешь принцессу, и точка!!! |
А не то тебя раз-два — и в тюрьму, |
Ведь это все же королевская дочка!»… |
А стрелок: «Ну, хоть убей, не возьму». |
И пока король с ним так препирался, |
Съел уже почти всех женщин и кур |
И возле самого дворца ошивался |
Этот самый то ли бык, то ли тур… |
Делать нечего — портвейн он отспорил, |
Чуду-юду уложил и убег… |
Вот так принцессу с королем опозорил |
Бывший лучший, но опальный стрелок |
(переклад) |
У королівстві, де все тихо і складно, |
Де ні війн, ні катаклізмів, ні бур, |
З'явився дикий вепр величезний, |
Чи то буйвол, чи бик, чи тур… |
Там король страждав на шлунок і астму, |
Тільки кашлем сильний страх наводив, |
А тим часом звірюга жахливий |
Яких їв, а кого в ліс відводив... |
І король відразу видав три декрети: |
Звіра треба каже здолати, нарешті, |
Ось хто зневіриться на це, на це, |
Той принцесу поведе під вінець. |
А в зневіреній тій державі |
Як увійдеш, то прямо навскоси |
У безшабашній жив тузі і гусарстві |
Колишній кращий, але опальний стрілець. |
На підлозі лежали люди і шкіри, |
Співали пісні, пили меди, і тут |
Протрубили у дворі трубадури, |
Хвати стрілка, і во палац тягнуть... |
І король йому прокашляв: «Не буду |
Я читати тобі моралей, молодик, |
Ну, якщо завтра переможеш диву-юду, |
То принцесу поведеш під вінець». |
А стрілець: «Так це що за нагорода?! |
Мені викотити портвейну баддю... |
А принцеси мені і дарем не треба— |
Чуду-юду я і так переможу...» |
А король: «Візьмеш принцесу, і точка!!! |
А не то тебе раз-два — і в тюрму, |
Адже це все-таки королівська донька!»… |
А стрілець: «Ну, хоч убий, не візьму». |
І поки король з ним так сперечався, |
З'їв уже майже всіх жінок і кур |
І біля самого палацу ошивався |
Цей самий чи то бик, чи то тур… |
Робити нічого - портвейн він відперечив, |
Чуду-юду уклав і втік... |
Ось так принцесу з королем зганьбив |
Колишній найкращий, але опальний стрілець |