| Показав їй увесь світ і подарував,
|
| І весь світ за тебе говорив,
|
| Що з того, що з тобою нарядне життя,
|
| Думаєш, ти розгадав, що треба їй?
|
| Все, що треба їй…
|
| Але ж вона не твоя!
|
| Хоч із тобою вона навіть іноді, і буває,
|
| Вона не твоя... як ковток вина, так тебе вона випиває.
|
| Вона не твоя ... ти граєш з нею, а вона з тобою,
|
| Бо ти знаєш, що в собі таїть жіноче кохання?
|
| Таємні гарячі побачення,
|
| сварки та ранні ридання,
|
| Молодий, кров кипить, тіло сміливе
|
| Це все так скоро набридло їй,
|
| Біль любові твоєї…
|
| Але ж вона не твоя!
|
| Хоч із тобою вона навіть іноді, і буває,
|
| Вона не твоя... як ковток вина, так тебе вона випиває.
|
| Вона не твоя ... ти граєш з нею, а вона з тобою,
|
| Бо ти знаєш, що в собі таїть жіноче кохання?
|
| Але ж вона не твоя!
|
| Чи знаєш ти, про що вона мовчить, про що її мрії?
|
| Чи знаєш ти, що каже вона, коли не поряд?
|
| Поруч із кимось іншим…
|
| Чи знаєш ти, коли піде вона, куди вона йде,
|
| Слухаючи кроки.
|
| Чи знаєш ти, чи маєш ти владу,
|
| Щоб утримати її.
|
| Але ж вона не твоя...
|
| Вона не твоя!
|
| Хоч із тобою вона навіть іноді, і буває,
|
| Вона не твоя... як ковток вина, так тебе вона випиває.
|
| Вона не твоя ... ти граєш з нею, а вона з тобою,
|
| Бо ти знаєш, що в собі таїть жіноче кохання? |