Переклад тексту пісні Национальная идея - Вася Обломов

Национальная идея (оригінал)

Порубал Иван Царевич змея, пробудил царевну ото сна,
А национальная идея между тем осталась неясна.
Сжег в печи лохмотья жабьей кожи, выкрав их, пока жена спала.
Акция сработала, но тоже ясности особой не внесла.
А проблем добавилось к тому же — был эффект совсем не тот, что ждал:
Обстановка в доме стала хуже и возник классический скандал.
Проломил Иван дыру в заборе и ушел на подвиги с мечом.
Срезал все дубы у Лукоморья, на одном сундук нашел, причем.
Разломал Иван сундук на части — даже не мечом, а головой.
Думал, в сундуке найдется счастье, а нашелся заяц — как живой.
И сказал Иван, мол, эта шутка — не смешная, как плевок в лицо.
Зайца разрубил, а в зайце — утка.
Утку разломал — а там яйцо.
И уже предчувствуя победу, взял Иван минутный перекур.
И разбил яйцо — как били деды золотые яйца личных кур.
И в ошметках скорлупы и слизи, медленно стекавшей по стволу,
Наш Иван Царевич, взгляд приблизив, обнаружил ржавую иглу.
И рефлекс, отточенный веками, снова в этом случае не спит:
Бац!
Сломал иглу двумя руками заработав гепатит и СПИД.
И убил Бессмертного Кощея, и дворец Кощея сжег дотла.
А национальная идея так же непонятна, как была.
А домой вернулся — там всё то же: мусор, грязь, поломанный забор,
Запах жженой лягушачьей кожи и в глазах жены немой укор.
Плюнул на пол, выбил дверь ногою и ушел геройствовать в ночи.
Пободался с Бабою Ягою — на лопате сжег ее в печи.
Сжег избу куриную в нагрузку, а затем, отчаян и жесток,
Запихал с размаху прямо в гузку Соловью-разбойнику свисток.
А затем вскричал Иван с тоскою: «Господи, ну господи, ну шо?
Шо бы нам сломать еще такое, чтобы разом стало хорошо?»
Где же эта штука?
Кто я?
Где я?
А ведь скоро сказочке конец!
Тут национальная идея стала проясняться наконец.
Даже сам Господь расправил руку, гордо обводя родимый край:
«Верно мыслишь!
Есть в России штука, поломать ее — и будет рай!»
В общем, цель, задача и работа — и в быту, и в сказках, и в кино
— Это взять и поломать чего-то.
Но чего — понять нам не дано.
Что бы нам такое поломать бы?
Но ломаем — и понятно: зря.
Вот сожгли помещечьи усадьбы.
Вот убили веру и царя.
Кулака, эсера и кадета, нэпмана, затем большевика.
Если кто-то не поломан где-то — значит не дошла еще рука.
Всех переломали, вроде чисто.
Счастье наступило?
Вот же х*р!
Ладно, поломали коммунистов.
Поломали весь СССР.
Если в годы прежнего застоя мы сносили храмы с площадей,
То теперь, полив святой водою, разломали статуи вождей.
Следом поломали демократов, снова укрепили вертикаль.
Что ни поломаешь — все утрата.
Что ни поломаешь — будет жаль.
Бьемся, бьемся, вкладываем душу, искренне ломаем, как никто!
Только каждый раз, чего порушим, всё опять окажется не то!
Ждем мы, что возвысится культура, возродятся фабрики, кино,
И в музей вернется жабья шкура, что спалили мы давным-давно.
Пропадут коррупция и пробки, медицина встанет в полный рост…
Но никто не слышит голос робкий, а ответ необычайно прост:
Чтоб Иван Царевич вышел принцем и от бед избавился на раз,
Поломать-то нужно главный принцип: принцип все ломать, что видит глаз.

Национальная идея (переклад)

Порубав Іван Царевич змія, пробудив царівну від сну,
А національна ідея тим часом залишилася незрозумілою.
Спалив у печі лахміття жабиної шкіри, викравши їх, поки дружина спала.
Акція спрацювала, але також ясності особливою не внесла.
А проблем додалося до того ж — був ефект зовсім не той, що чекав:
Обстановка в будинку стала гіршою і виник класичний скандал.
Проламав Іван дірку в огорожі і пішов на подвиги з мечем.
Зрізав усі дуби в Лукомор'я, на одній скриню знайшов, причому.
Розламав Іван скриню на частині навіть не мечем, а головою.
Думав, у скрині знайдеться щастя, а знайшовся заєць — як живий.
І сказав Іван, мовляв, цей жарт— не смішний, як плювок у обличчя.
Зайця розрубав, а в зайце — качка.
Качку розламав — а там яйце.
І вже передчуваючи перемогу, взяв Іван хвилинний перекур.
І розбив яйце— як били діди золоті яйця особистих курей.
І в ошметках шкаралупи і слизу, що повільно стікала по стовбуру,
Наш Іван Царевич, погляд наблизивши, виявив іржаву голку.
І рефлекс, відточений століттями, знову в цьому випадку не спить:
Бац!
Зламав голку двома руками заробивши гепатит і СНІД.
І вбив Безсмертного Кощія, і палац Кощія спалив вщент.
А національна ідея така незрозуміла, як була.
А додому повернувся — там все те ж: сміття, бруд, поламаний паркан,
Запах паленої жабиної шкіри і в очах дружини німий докір.
Плюнув на підлогу, вибив двері ногою і пішов геройствувати вночі.
Побідався з Бабою Ягою — на лопаті спалив її в печі.
Спалив хату курячу в навантаження, а потім, відчаю і жорсток,
Запхав з розмаху прямо в гужку Солов'ю-розбійнику свисток.
А потім закричав Іван з тугою: «Господи, ну, пане, ну що?
Щоб нам зламати ще таке, щоб разом стало добре?»
Де ця штука?
Хто я?
Де я?
А не скоро казочці кінець!
Тут національна ідея стала прояснюватись нарешті.
Навіть сам Господь розправив руку, гордо обводячи рідний край:
«Вірно мислиш!
Є в Росії штука, поламати її і буде рай!
Загалом, мета, завдання і робота — і в побуті, і в казках, і в кіно
— Це взяти і поламати чогось.
Але чого — зрозуміти нам не дано.
Що б нам таке поламати б?
Але ламаємо — і зрозуміло: даремно.
Ось спалили поміщицькі садиби.
От убили віру і царя.
Кулака, есера та кадета, непмана, потім більшовика.
Якщо хтось не зламаний десь — значить не дійшла ще рука.
Усіх переламали, начебто чисто.
Щастя настало?
Ось х*р!
Гаразд, поламали комуністів.
Поламали весь СРСР.
Якщо в роки колишнього застою ми зносили храми з площ,
Тепер, полив святою водою, розламали статуї вождів.
Потім поламали демократів, знову зміцнили вертикаль.
Що не поламаєш — все втрата.
Що не поламаєш — буде шкода.
Б'ємось, б'ємось, вкладаємо душу, щиро ламаємо, як ніхто!
Тільки щоразу, чого порушимо, все знову виявиться не!
Чекаємо ми, що підніметься культура, відродяться фабрики, кіно,
І в музей повернеться жаб'яча шкура, що спалили ми давно-давно.
Пропадуть корупція та пробки, медицина постане в повне зростання...
Але ніхто не чує голос боязкий, а відповідь надзвичайно проста:
Щоб Іван Царевич вийшов принцом і від бід позбавився на раз,
Поламати треба головний принцип: принцип все ламати, що бачить око.