| Слухай, дитинко, я не залишу сліду.
|
| Я звідси засвітлюсь у якесь чистіше місце.
|
| Я сидітиму на задньому сидінні з волоссям на обличчі,
|
| Потім швидко, як свобода, на хорошому вітрі.
|
| Якщо у мене завеликі надії, це не просте життя.
|
| Але я бачу це умним оком, торкніться мене справжнього, як день,
|
| І я не можу втриматися від спроб.
|
| Такій дівчині, як я, немає куди бігти,
|
| Ціла кількість звиклих і мали бути,
|
| Я хочу горіти, як серпень, сяяти, як золотий пил,
|
| Де повсякденне життя не може втримати мене.
|
| Якщо у мене завеликі надії, це не просте життя.
|
| Але я бачу це умним оком, торкніться мене справжнього, як день,
|
| І я не можу втриматися від спроб.
|
| Тож коли я дотягнусь до тебе з якогось далекого місця,
|
| Не будьте незнайомцем, який не показує свого обличчя.
|
| Я не ообіцяв але ці слова, які я говорю,
|
| Я несу тебе, ти носиш мене,
|
| Якщо у мене завеликі надії, це не просте життя.
|
| Але я бачу це умним оком, торкніться мене справжнього, як день,
|
| І я не можу втриматися від спроб. |