| Я щасливий нігіліст, не існує абсолютної істини
|
| Коли я вирішив потиснути кулак, я винив лише себе
|
| Бо всі ми гравці, а життя – це гра
|
| Я беру лише те, що мені потрібно, я так легкий на нозі
|
| Я не зупинюся й не поступлюсь, мною не керує жадібність
|
| Для мене немає морального компасу, це лише природні почуття
|
| Існування не має сенсу, немає такої речі, як щасливе
|
| Але пізно ввечері, коли я сплю, я мрію про більше, ніж бачу
|
| У мені щось горить, водіння потрібно бути вільним
|
| Чому я сиджу тут і думаю про те, що мені потрібно?
|
| Нема в що вірити, ох, це все лише мрія?
|
| Я навчив цього сам, складав книги на полиці
|
| Але досі боляче, як довіряти нікому, крім мене
|
| Раніше я все читав, мені нічого не потрібно було
|
| Я поклав гроші на себе, я колись був кісь
|
| Тепер я не можу заснути, бо не щасливий
|
| Я навчив цього сам, складав книги на полиці
|
| Але досі боляче, як довіряти нікому, крім мене
|
| Ой ой ой
|
| Чому ме переслідує метафізичне?
|
| Це космічна брехня чи вона буквальна?
|
| Книги, які я читав, які раніше звільняли мій розум
|
| Зробили мене більш сліпим, але правду я знайду
|
| Я був щасливим нігілістом
|
| Тепер мені цікаво, чому я існую
|
| Я навчив цього сам, складав книги на полиці
|
| Але досі боляче, як довіряти нікому, крім мене |