| Коли листя падає з дерев,
|
| Я стою на місці і думаю про все, що було,
|
| І на кожній картині, яку я бачу,
|
| Ти завжди посміхаєшся мені у відповідь
|
| Мені потрібно йти, але я сподіваюся, ти знаєш
|
| Як сонце сходить на сході,
|
| Жодної ночі не минає, щоб ти не зі мною,
|
| І як шляхи продовжують надходити з моря
|
| Я сподіваюся, що я залишусь у твоїй пам’яті,
|
| Я повинен був піти, але я сподіваюся, ви знаєте
|
| Це найкращі роки мого життя,
|
| І я провів з тобою, я провів з тобою,
|
| Я ніколи не казав тобі тоді,
|
| Але це також було правдою, такою правдою,
|
| Мій час з тобою був найкращим, що я коли-небудь бачив
|
| І тепер ці спогади все, що я маю,
|
| Але завдяки тобі я впевнено отримав, ну взагалі
|
| Як листя падає з дерев,
|
| Я стою на місці й думаю про все, що є тобою і моїм
|
| Це найкращі роки мого життя,
|
| І я провів з тобою, я провів з тобою,
|
| Я ніколи не казав тобі тоді,
|
| Але це також було правдою, такою правдою,
|
| Це найкращі роки мого життя,
|
| І я провів з тобою, я провів з тобою,
|
| Я повинен був сказати тобі, коли мав час,
|
| Але це також нове, таке дуже нове,
|
| Мій час з тобою, мій час з тобою
|
| Подібно до шляхів, що ведуть із моря,
|
| Я сподіваюся, що я залишуся, в пам’яті тобі |