| Я побудувала міст, з надії моєї прихованої,
|
| Із опівнічних снів, де ти снився невтомно мені.
|
| Я побудувала міст, щоб пройти над долею бездонної
|
| У володіння твої в подякою, святій стороні.
|
| Приспів:
|
| Міст кохання, міст кохання, між двома берегами самотній, як порятунок від сліз,
|
| від несподіваного лиха.
|
| Але навіщо цей міст, якщо в річці глибокої, глибокої ось уже стільки днів немає
|
| води, немає води.
|
| Я побудувала міст і до тебе по ньому побігла,
|
| За перила, тримаючись, я тебе з далекого кличу.
|
| Я кликала, але в відповідь тільки луна свою почула
|
| І на далекому краю навіть тіні твоєї не знайшла.
|
| Приспів:
|
| Міст кохання, міст кохання, між двома берегами самотній, як порятунок від сліз,
|
| від несподіваного лиха.
|
| Але навіщо цей міст, якщо в річці глибокої, глибокої ось уже стільки днів немає
|
| води, немає води.
|
| Я побудувала міст і жила однією думкою прекрасною,
|
| Що до тебе я пройду крізь дощі і відчаю завірюха.
|
| Я побудувала міст, так побудувала, видно, даремно
|
| Так пробач і прощай мій далекий єдиний друг.
|
| Приспів:
|
| Міст кохання, міст кохання, між двома берегами самотній, як порятунок від сліз,
|
| від несподіваного лиха.
|
| Але навіщо цей міст, якщо в річці глибокої, глибокої ось уже стільки днів немає
|
| води, немає води.
|
| Ось уже стільки днів немає води, немає води, немає води. |