Переклад тексту пісні Цветок - Сергей Любавин, Татьяна Буланова

Цветок (оригінал)

Мой дорогой цветок, живёшь с собой вдвоём
И веришь, что любить пока ещё не поздно.
Тебе всегда тепло под питерским дождём,
А я под золотым московским солнцем мёрзну.
Припев:
Не сойдутся Москва с Невой, нежной девочкой Севера,
У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.
А когда развели мосты, осень струны оборвала
И у диких твоих коней гривы воронова крыла.
И в час, когда шепчу во имя всех святых,
В награду нам дано такое наказание.
И я схожу с ума от нежных губ твоих,
От женской красоты горячего дыхания.
Припев:
Не сойдутся Москва с Невой нежной девочкой Севера,
У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.
А когда развели мосты, осень струны оборвала
И у диких твоих коней гривы воронова крыла.
Проигрыш.
Мой дорогой цветок живёшь с собой вдвоём
И веришь, что любить пока ещё не поздно.
И мне всегда тепло под питерским дождём,
А ты под золотым московским солнцем мёрзнешь.
Припев:
Не сойдутся Москва с Невой нежной девочкой Севера,
У моей Москвы нет такой светлой нежности и тепла.
А когда развели мосты, осень струны оборвала
И у диких твоих коней гривы воронова крыла.
Гривы воронова крыла.

Цветок (переклад)

Моя дорога квітка, живеш із собою удвох
І віриш, що любити поки що не пізно.
Тобі завжди тепло під пітерським дощем,
А я під золотим московським сонцем мерзну.
Приспів:
Не зійдуться Москва з Невою, ніжною дівчинкою Півночі,
У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.
А коли розвели мости, осінь струни обірвала
І у диких твоїх коней гриви воронова крила.
І в годину, коли шепочу в ім'я всіх святих,
У нагороду нам дано таке покарання.
І я схожу з розуму від ніжних губ твоїх,
Від жіночої краси гарячого дихання.
Приспів:
Не зійдуться Москва з Невою ніжною дівчинкою Півночі,
У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.
А коли розвели мости, осінь струни обірвала
І у диких твоїх коней гриви воронова крила.
Програш.
Моя дорога квітка живеш із собою удвох
І віриш, що любити поки що не пізно.
І мені завжди тепло під пітерським дощем,
А ти під золотим московським сонцем мерзнеш.
Приспів:
Не зійдуться Москва з Невою ніжною дівчинкою Півночі,
У моєї Москви немає такої світлої ніжності і тепла.
А коли розвели мости, осінь струни обірвала
І у диких твоїх коней гриви воронова крила.
Гриви воронова крила.