| Я терпляче чекав, поки твоє серце покличе мене
|
| Через великий розрив років, які пройшли
|
| Усі довгі й самотні ночі я лежав, купаючись у блідим місячним світлом
|
| На ліжку, яке ми прикрасили, тепер просто холодний і порожній простір
|
| Навіть усі мої друзі кажуть, що пора відпустити вас
|
| Настав час розірвати фіксацію
|
| Тому я відмовляюся згадувати твоє ім’я
|
| І я відмовляюся від бачення твого обличчя
|
| Я прощаю нам за те, що ми відпустили любов
|
| Відмовитися від того, чого я хочу найбільше
|
| Відмовитися від привида
|
| Я не шукаю ліки, більше цього не роблю
|
| Я навчився звинувачувати незнайомців, якими стали
|
| Ми були лише за крок від правди, з якою я не міг зустрітися
|
| Але я сподівався на те, що наша історія перерве наше падіння
|
| Тож я молився, щоб любов врятувала нас і бажав зірки
|
| Але ви бажали, щоб ми були далеко один від одного
|
| Тому я відмовляюся згадувати твоє ім’я
|
| І я відмовляюся від бачення твого обличчя
|
| Я прощаю нам за те, що ми відпустили любов
|
| Відмовитися від того, чого я хочу найбільше
|
| Відмовитися від привида
|
| Настав час відпустити вас
|
| І ви намагалися показати мені як
|
| Ну, я вас зараз слухаю
|
| Ваше мовчання надсилає повідомлення чітким і голосним
|
| Тому я здаюся
|
| Дитина, я від тебе відмовляюся
|
| Я прощаю нам за те, що ми відпустили любов
|
| Відмовитися від того, чого я хочу найбільше
|
| Я відмовляюся від привида
|
| Я відмовляюся згадувати твоє ім’я
|
| І я відмовляюся від бачення твого обличчя
|
| Я прощаю нам за те, що ми відпустили любов
|
| Відмовитися від того, чого я хочу найбільше
|
| Я відмовляюся від привида
|
| Настав час відпустити вас
|
| Я відмовляюся від привида
|
| Настав час відпустити вас
|
| Я відмовляюся від привида |