| Чому ти плачеш, коли знаєш, чим закінчується історія?
|
| Як можна сміятися, коли знаєш, що це шкодить друзям?
|
| Ми всі були там колись, але ти ніколи не пішов
|
| Це я повернувся, щоб вигнати вас попрощатися, поправитися
|
| Я не покидаю це місце
|
| Якщо я не піду з тобою
|
| Тому що тут ви єдина людина з наполовину порядним серцем
|
| І я знаю, що ви використаєте його
|
| Поки не пішов, не пішов, не пішов
|
| Пішов, пішов, пішов
|
| Пішов, пішов, пішов, пішов, пішов, так
|
| На на на…
|
| І як ви закриєте очі на міцний сон
|
| Сподіваюся, ви думаєте про мене, так
|
| На на на…
|
| І якщо ти підеш, мене не буде
|
| І ти залишишся сам, щоб жити своїм життям, як тобі заманеться
|
| Але колись ти погодишся, що я завжди був призначений для тебе
|
| Ти завжди був призначений для мене і ти побачиш… що ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| Я і містер Ділан їдемо додому
|
| Ми поговорили з душею про життя
|
| Але ні він, ні я не могли вирішити для себе, чи хочемо ми пережити це
|
| ніч
|
| Як двоє дітей на ігровому майданчику неісповіданих душ
|
| Покинутий нашими матерями, нашими коханцями та нашими ворогами
|
| Якби ми вистачили сміливості прожити життя, яке вкрали
|
| Який це може бути чудовий світ!
|
| На на на…
|
| І як ви закриєте очі на міцний сон
|
| Сподіваюся, ви думаєте про мене, так
|
| На на на…
|
| І якщо ти підеш, мене не буде
|
| І ти залишишся сам, щоб жити своїм життям, як тобі заманеться
|
| Але колись ти погодишся, що я завжди був призначений для тебе
|
| Ти завжди був призначений для мене і ти побачиш… що ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| ти неможливий
|
| Отже, скільки ще прикладів, поки ми не розірвемо?
|
| Тож скільки жертв ми маємо принести?
|
| Тому що ми всі колись там були
|
| І, схоже, ми знову повернулися
|
| Тож це початок чи кінець?
|
| Два останніх солдата на полі бою
|
| Уціліли під час війни
|
| Вони цілляться один в одного, поки їхні матері благають Господа
|
| «Якщо ви слухаєте, я сумую за ним
|
| Тож якось принесіть його додому
|
| Як до цього дійшло?»
|
| Тож солдати піднімають рушниці
|
| І вони ціляться в голову
|
| Вони думають про своє перше кохання, перш ніж зробити останній вдих
|
| І десь здалеку вони чують, що хтось сказав…
|
| «Як до цього дійшло?»
|
| І як ви закриєте очі на міцний сон
|
| Сподіваюся, ви думаєте про мене, так
|
| На на на…
|
| І як ви закриєте очі на міцний сон
|
| Сподіваюся, ви думаєте про мене, так
|
| На на на… |