Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Demencia, виконавця - Solitario.
Дата випуску: 09.05.2019
Мова пісні: Іспанська
Demencia(оригінал) |
Estoy cansado de vivir de este modo |
Las cosas no parecen cambiar nunca |
Intento darle un margen de descanso al folio |
Pero este martirio mental me suscita |
Y vuelvo a rellenar los márgenes |
Por no acabar con ellos y por no matarme |
Escribo esto como puedo mientras tiemblo |
A causa de este pánico y esta ansiedad constante |
Y mi vida se para, pero la tierra gira |
Me refugio en mi cuarto y cierro las ventanas |
Prefiero pudrirme aquí encerrado |
Antes que ser parte de esa sociedad podrida |
Siempre fui el rarito de la clase |
Ahora soy un loco que deambula por la calle |
¿Y mañana quién sabe? |
Si puedo ser autor de la peor de las masacres |
A ver quién tiene el valor de reírse |
El día que mi paciencia toque el límite |
Tiran la piedra y esconden la mano |
Pero hoy soy quien soy por lo que me hicisteis |
Y aunque no tenga el valor de quitarme la vida |
Decrece cada día el valor de la misma |
Los problemas que arrastro son una carga |
Y de tanto peso me hice un pesimista |
Siempre fui rechazado por los demás |
Lo siento, mamá: nunca fui un chaval normal |
Ahora siento un rechazo que me invade |
Hacia este mundo que le debo mi demencia |
Sé que un día mis obras trascenderán |
Que haré historia cuando ya sea historia |
Pero esa mierda me suda la polla |
Porque a los muertos no les sirven las coronas |
Hace un tiempo ya que no salgo de casa |
A veces me obligo, casi nunca es por placer |
La calle está contaminada de caras falsas |
Ocultadas tras sonrisas que te mienten |
Y mi vida se para, pero la tierra gira |
Me refugio en mi cuarto y cierro las ventanas |
Prefiero pudrirme aquí encerrado |
Antes que ser parte de esa sociedad podrida |
Y mi vida se para, pero la tierra gira |
Me refugio en mi cuarto y cierro las ventanas |
Prefiero pudrirme aquí encerrado |
Antes que ser parte de esa sociedad podrida |
(переклад) |
Мені набридло так жити |
Здається, що все ніколи не зміниться |
Я намагаюся дати фоліанту запас відпочинку |
Але це душевне мучеництво збуджує мене |
І я знову заповнюю поля |
За те, що ти не закінчив їх і не вбив мене |
Я пишу це, як можу, поки тремчу |
Через цю паніку і цю постійну тривогу |
І моє життя зупиняється, але земля обертається |
Я ховаюсь у своїй кімнаті й закриваю вікна |
Я волію гнити тут під замком |
А не бути частиною цього гнилого суспільства |
Я завжди був диваком у класі |
Тепер я божевільний, який блукає вулицею |
А завтра хто знає? |
Якщо я можу бути автором найгіршої різанини |
Подивимось, у кого вистачить сміливості посміятися |
День, коли моє терпіння досягає межі |
Кидають каміння і ховають руку |
Але сьогодні я такий, який я є, завдяки тому, що ти зробив зі мною |
І навіть якщо мені не вистачить сміливості позбавити себе життя |
Його вартість з кожним днем падає |
Проблеми, які я ношу, це тягар |
І від такої ваги я став песимістом |
Мене завжди відкидали інші |
Вибач, мамо, я ніколи не був нормальною дитиною |
Тепер я відчуваю неприйняття, яке захоплює мене |
Цьому світу я завдячую своїм слабоумством |
Я знаю, що одного разу мої роботи стануть кращими |
Що я буду творити історію, коли вона вже стане історією |
Але від цього лайна мій член пітніє |
Бо на мертвих корони не діють |
Давно я не виходив з дому |
Іноді я змушую себе, це майже ніколи не заради задоволення |
Вулиця забруднена фальшивими обличчями |
Прихований за посмішками, які брешуть тобі |
І моє життя зупиняється, але земля обертається |
Я ховаюсь у своїй кімнаті й закриваю вікна |
Я волію гнити тут під замком |
А не бути частиною цього гнилого суспільства |
І моє життя зупиняється, але земля обертається |
Я ховаюсь у своїй кімнаті й закриваю вікна |
Я волію гнити тут під замком |
А не бути частиною цього гнилого суспільства |