Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Глава VII - Оборотень, виконавця - Сказки Чёрного Города. Пісня з альбому Том I. Хранители снов, у жанрі Панк
Дата випуску: 31.08.2012
Лейбл звукозапису: Союз Мьюзик
Мова пісні: Російська мова
Глава VII - Оборотень(оригінал) |
Я вынужден жить вдали от людей |
Всю жизнь я от них скрываться устал |
Рабом любви преступной своей |
Я до конца дней своих стал |
Я днем человек, а ночью я зверь |
И любви настоящей никогда я не знал |
Но странное чувство ютится теперь |
Во мне, я впервые его испытал |
Лишь коснется лунный свет меня |
И в волка обращусь вмиг я |
Разрежет тишь ночную вой |
Вновь я теряю облик свой |
Но как только ночь начинает |
Деревню окутывать мглой |
Человека я облик теряю |
И теряю контроль над собой |
И чувств таких как любовь |
Мое сердце больше не знает |
Вражду и ненависть вновь |
Во мне звериный облик рождает |
Лишь коснется лунный свет меня |
И в волка обращусь вмиг я |
Разрежет тишь ночную вой |
Вновь я теряю облик свой |
Лишь её старая, потрёпанная фотография на стене |
Заставляет задуматься о смысле моего бытия |
В те недолгие минуты, когда рассудок снова возвращается ко мне |
Во время моего нахождения в человеческом обличие, |
Но с наступлением темноты боль утихает и мысли покидают мою голову, |
Ведь я снова не один... |
Лишь коснется лунный свет меня |
И в волка обращусь вмиг я |
Разрежет тишь ночную вой |
Мне никогда не быть с тобой.. |
(переклад) |
Я змушений жити далеко від людей |
Все життя я від них ховатися втомився |
Рабом кохання злочинним своїм |
Я до кінця днів своїх став |
Я вдень людина, а вночі я звір |
І кохання справжнього ніколи я не знав |
Але дивне почуття тулиться тепер |
В мені, я вперше його випробував |
Лише торкнеться місячне світло мене |
І в вовка звернусь вмить я |
Розріже тиша нічне виття |
Знову я втрачаю свій вигляд |
Але щойно ніч починає |
Село огортати імлою |
Людину я вигляд втрачаю |
І втрачаю контроль над собою |
І почуттів таких як кохання |
Моє серце більше не знає |
Ворожнечу та ненависть знову |
У мені звірячий вигляд народжує |
Лише торкнеться місячне світло мене |
І в вовка звернусь вмить я |
Розріже тиша нічне виття |
Знову я втрачаю свій вигляд |
Лише її стара, пошарпана фотографія на стіні |
Примушує задуматися про сенс мого буття |
У ті недовгі хвилини, коли розум знову повертається до мене |
Під час мого перебування в людській подобі, |
Але з настанням темряви біль вщухає і думки покидають мою голову, |
Адже я знову не один... |
Лише торкнеться місячне світло мене |
І в вовка звернусь вмить я |
Розріже тиша нічне виття |
Мені ніколи не бути з тобою. |