| Кілька днів я не впізнала себе в дзеркалі | 
| Але в якийсь момент я зрозумів, що це в моїх власних руках | 
| Я можу обійтися без грошей, світ такий багатообіцяючий | 
| Або просто багато малюйте і самі порахуйте | 
| Самогубство - це слабкість, як коли бджоли жалять | 
| Глибоко на заході цей звір дрімає і знову хоче їсти | 
| Я все ще міцно спав, бо не розумів значення | 
| Але чи бачите ви це зараз? | 
| Ми з Репом пов’язані між собою | 
| І я не маю на увазі споріднених, як тітка, дядько, брат і сестра | 
| Я маю на увазі духом, тому що ми обидва хочемо покращити майбутнє | 
| Я маю на увазі, що час, який у нас залишився, невизначений | 
| Коли ти тут, унизу, ти милуєшся зірками вдалині, але вони | 
| не іскриться | 
| У цьому бункері безперервно темно | 
| Ніхто з вас не може уявити, що ми тут злякаємося | 
| Шукайте курс, рахуйте години й дні, рани та шрами | 
| Це життя — уламок, я під ним похований | 
| У мене ще сотні запитань, я шукаю відповіді | 
| Бо, як німі, нічого не кажуть, відповідей нема | 
| Я повинен усвідомити те, що сказав мій батько | 
| Бо вогонь прекрасний, доки я не обпіку пальців. | 
| Поїздка! | 
| Я буду тягнутися до зірок, поки світ не перестане крутитися | 
| Іноді я сама не знаю, що відбувається | 
| І я не знаю, куди йти | 
| Багато хто тільки обманює себе на своєму шляху | 
| І задають питання, які самі не розуміють | 
| Але це не так вже й погано | 
| Я буду тягнутися до зірок, поки світ не перестане крутитися | 
| Іноді я сама не знаю, що відбувається | 
| І я не знаю, куди йти. | 
| (Куди?) | 
| Багато лише занадто багато себе святкують | 
| І задають питання, які самі не розуміють | 
| Але це не так вже й погано | 
| Кілька днів я не впізнала себе в дзеркалі | 
| Але в якийсь момент я зрозумів, що це в моїх власних руках | 
| Я занадто довго був внизу, щоб загострити свій розум | 
| Я занадто довго висів, як картина на стіні | 
| Я весь цей час чекав, брав участь у національних чартах з Френком | 
| А потім мені повідомили з Японії. | 
| Дуже дякую! | 
| Спочатку довелося звикнути. | 
| Силла! | 
| Мій голос змушує тремтіти всю країну | 
| За винятком кількох, яким вдається постояти за себе | 
| Тут багато тих, хто не сприймає життя як можливість | 
| Вони глибоко падають і пізно розуміють, що знаходяться на межі | 
| Через пристрасть до азартних ігор вони все життя роблять ставки | 
| Це йде швидше, ніж ви думаєте, коли не любите себе | 
| Після гори приходить долина, вам залишається пильність | 
| Все ще на вулиці, як обідок | 
| Подивись моїми очима, і ти будеш воювати з собою роками | 
| Я не можу вийти з повсякденної рутини | 
| І заціпеніли мій череп разом з Оттом | 
| Моліться і розмовляйте з Богом в надії, що все нарешті зміниться | 
| У світі, де надія сама себе руйнує | 
| Я буду тягнутися до зірок, поки світ не перестане крутитися | 
| Іноді я сама не знаю, що відбувається | 
| І я не знаю, куди йти | 
| Багато хто тільки обманює себе на своєму шляху | 
| І задають питання, які самі не розуміють | 
| Але це не так вже й погано | 
| Я буду тягнутися до зірок, поки світ не перестане крутитися | 
| Іноді я сама не знаю, що відбувається | 
| І я не знаю, куди йти. | 
| (Куди?) | 
| Багато лише занадто багато себе святкують | 
| І задають питання, які самі не розуміють | 
| Але це не так вже й погано |