| Ветром вечерним меня позовёт
| Вітром вечірнім мене покличе
|
| Сладкая боль, каменистая пропасть…
| Солодкий біль, кам'яниста прірва.
|
| Я ухожу от смертей и невзгод
| Я йду від смертей і негараздів
|
| И ты уходи, оставь свою робость
| І ти йди, залиш свою боязкість
|
| Уходим, узнаем, на не по пути
| Ідемо, дізнаємося, на не по дорозі
|
| По разным тропинкам ведут нас тревоги
| Різними стежками ведуть нас тривоги
|
| В моём подземелье уж нет любви,
| У моєму підземеллі вже немає любові,
|
| А тебя наградят твои щедрые боги
| А тебе нагородять твої щедрі боги
|
| Пламенем рая… Раз!
| Полум'ям раю... Раз!
|
| Холодом ада… Много!
| Холодом пекла… Багато!
|
| Уходи, уходи…
| Іди, іди...
|
| Лёд не растает в твоей остывшей крови…
| Лід не розтане у твоєї остиглій крові.
|
| Если взглянуть на всё без примет,
| Якщо поглянути на все без прикмет,
|
| На истины кол ты сердцем наткнёшься.
| На істини коли ти серцем натрапиш.
|
| Меня среди вас в этом мире нет,
| Мене серед вас в цьому світі немає,
|
| Ты тоже когда-нибудь, может, проснёшься…
| Ти теж колись, може, прокинешся...
|
| Пламенем рая… Раз!
| Полум'ям раю... Раз!
|
| Холодом ада… Много!
| Холодом пекла… Багато!
|
| Уходи, уходи…
| Іди, іди...
|
| Лёд не растает в твоей остывшей крови…
| Лід не розтане у твоєї остиглій крові.
|
| Я ухожу по небрежным следам,
| Я іду по недбалих слідах,
|
| По катакомбам историй блуждаем…
| По катакомбах історій блукаємо…
|
| И лишь пожелание оставлю я вам —
| І лише побажання залишу я вам —
|
| Пусть станет для всех любовь неземная…
| Нехай стане для всіх любов неземна.
|
| Пламенем рая… Раз!
| Полум'ям раю... Раз!
|
| Холодом ада… Много!
| Холодом пекла… Багато!
|
| Уходи, уходи…
| Іди, іди...
|
| Лёд не растает в твоей остывшей крови… | Лід не розтане у твоєї остиглій крові. |