| Одне коліно до землі перед життям
|
| Свято для тих, хто його чекав
|
| Завжди такий гордий перед обличчям нудьги
|
| З тих, хто знає зими на вершині
|
| Подивіться на найгірше, її любов ззаду
|
| Хто вперто йде, так і залишається без слова
|
| Коли ми хотіли кричати
|
| І якщо його очі вже не несуть мене
|
| А якби мені тут без нього жити
|
| вдавати, коли здається, що все втрачено
|
| Навіщо продовжувати, якщо все закінчилося
|
| Стукає у двері наших доль
|
| Увійдіть, не дивлячись, куди ви йдете
|
| Надія мертва, голодна
|
| Це відхідне щастя буде останнім
|
| Ми забудемо все, крім історії, яку пишемо
|
| Поети до уваги, пропоную вам своє життя
|
| Щоб твоє пір’я заплакало
|
| І якщо його очі вже не несуть мене
|
| А якби мені тут без нього жити
|
| вдавати, коли здається, що все втрачено
|
| Навіщо продовжувати, продовжувати
|
| І якщо його очі вже не несуть мене
|
| А якби мені тут без нього жити
|
| вдавати, коли здається, що все втрачено
|
| Навіщо продовжувати, якщо все закінчилося
|
| Якщо все скінчилося
|
| І якщо його очі вже не несуть мене
|
| А якби мені тут без нього жити
|
| вдавати, коли здається, що все втрачено
|
| Навіщо продовжувати, продовжувати
|
| І якщо його очі вже не несуть мене
|
| А якби мені тут без нього жити
|
| вдавати, коли здається, що все втрачено
|
| Навіщо продовжувати, якщо все закінчилося |