| А я дівчинку полюбив, ночами я з нею гуляв.
|
| Але вона була не та, за кого я приймав.
|
| Я носив у вухах хрести, металістом був тоді,
|
| Але дівчисько за посмішку полюбив я без розуму!
|
| О-о-о, я закохався у цю дівчину, о-о!
|
| О-о-о, я закохався у цю дівчину, о!
|
| Зняв я якось хрести, з металізмом зав'язав,
|
| Подарував я їй квіти, але дар мови втратив:
|
| Оголила раптом ікла і вчепилася, мов рак.
|
| І я зрозумів, що вона справжній вовкулак!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага!
|
| Впали сірі очі, трупний запах із рота,
|
| Золотиста коса стала синею тоді.
|
| А усмішка її - прикраса обличчя -
|
| Лише смертельна агонія на пиці мерця!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага!
|
| Що сталося зі мною? |
| Адже я її любив.
|
| Але я не знав, що вона була жителем могил.
|
| Померла вона ще за часів царя Петра.
|
| А тепер через неї я не дожив до ранку!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а!
|
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага!
|
| Вурдалак! |