| А я дівчинку полюбив, ночами я з нею гуляв. | 
| Але вона була не та, за кого я приймав. | 
| Я носив у вухах хрести, металістом був тоді, | 
| Але дівчисько за посмішку полюбив я без розуму! | 
| О-о-о, я закохався у цю дівчину, о-о! | 
| О-о-о, я закохався у цю дівчину, о! | 
| Зняв я якось хрести, з металізмом зав'язав, | 
| Подарував я їй квіти, але дар мови втратив: | 
| Оголила раптом ікла і вчепилася, мов рак. | 
| І я зрозумів, що вона справжній вовкулак! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага! | 
| Впали сірі очі, трупний запах із рота, | 
| Золотиста коса стала синею тоді. | 
| А усмішка її - прикраса обличчя - | 
| Лише смертельна агонія на пиці мерця! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага! | 
| Що сталося зі мною? | 
| Адже я її любив. | 
| Але я не знав, що вона була жителем могил. | 
| Померла вона ще за часів царя Петра. | 
| А тепер через неї я не дожив до ранку! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, а-а-а! | 
| О-о-о, я закохався у вурдалака, ага! | 
| Вурдалак! |