| Якось їхав я перед Різдвом
|
| Поганяв коня гужовим батогом
|
| На моєму шляху темний ліс стоїть
|
| Хтось у тому лісі виє і кричить
|
| Їхали милою в літ за 15 верст
|
| А довкола мете, тільки видно хвіст
|
| Мого коня масті вороною
|
| Чекай, кохана, я побачусь з тобою
|
| Але раптом чую виття, кінь мій дав галоп
|
| Ах ти, Боже мій, мало не впав у кучугуру
|
| Я обріз дістав із кожуха свій
|
| І коневі кричав: «Виручай, рідний!»
|
| А нечисті за мною мчали так
|
| Що став хреститися я, пронизав душу страх
|
| Навмання курю з обрізу я
|
| Ех би кулі мені та срібні!
|
| Господи, допоможи!
|
| Ех, здолали мене ці вороги!
|
| Микола Угодник, захисти!
|
| Ех, доконали чорти, мати їхньої еті!
|
| А до хутора вже рукою подати
|
| Бридким упирям мене не наздогнати
|
| Ось і будинок стоїть, де живе моя
|
| Обведу святе коло навколо будинку я
|
| Коня на варіння я загнав і в раз
|
| Сена мало не стог дав йому за раз
|
| «Їж ти, мій рідний, адже ти врятував мене!
|
| Ах ти, вороний! |
| - Я хвалив коня
|
| Господи, допоможи!
|
| Ех, здолали мене ці вороги!
|
| Микола Угодник, захисти!
|
| Ех, доконали чорти, мати їхньої еті!
|
| Збережи - хрещуся, Богородице!
|
| Коли назад помчу, як розгодиться
|
| Гальці дорогою постукав у вікно.
|
| Прийшов милий твій, діставай вино
|
| З ковша хлібну вина, серцю, матір
|
| Гальку обійму і підемо ми спати
|
| Завтра ж мені в мороз мчати знову додому
|
| Допоможи, Христос і мій вороний
|
| Господи, допоможи!
|
| Ех, здолали мене ці вороги!
|
| Микола Угодник, захисти!
|
| Ех, доконали чорти, мати їхньої еті! |