| «…А ви, хлопці, знаєте, який найкращий у світі запах? | 
| Це — запах шкарпеткового чоловічого поту. | 
| Баби від нього просто тягатися. | 
| От ми, з групою, наприклад, свої шкарпетки взагалі не стираємо. | 
| Вони так і приростають у нас до ног. | 
| Хто не вірить може підійти, | 
| нюхнути ... » | 
| Ми вийшли з ДК оглушені злегка | 
| Ми слухали з тобою панк-рок | 
| Ти додому підходячи сказала, не жартома: | 
| Пішли до мене додому Юрку! | 
| Сходами з тобою піднялися в годину нічний | 
| Ти засунула свій ключ у замок | 
| На жаль я згадав лише одну деталь | 
| І я до тебе зайти не зміг | 
| — Чому?! | 
| Тому що на мені були брудні смердючі шкарпетки, | 
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки! | 
| А коли зайти б я зміг то запах від шкарпетку | 
| Вдарив би тобі в мозки, | 
| Адже справ безліч і я вже цілий рік, | 
| Не прав свої шкарпетки. | 
| Зачинилися твої двері, ти вір чи не вір, | 
| Але я завив як вовк із суми | 
| Твій статевий рефлекс налаштований був на секс, | 
| Але підвели мене шкарпетки. | 
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки! | 
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки! | 
| Промчалося 30 років тепер я імпотент, | 
| Покрило сивої віскі, | 
| Але пам'ятаю досі, як смертний вирок | 
| Як підвели мене шкарпетки. | 
| Брудні, спітнілі, рвані, смердючі шкарпетки! | 
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки! |