| «…А ви, хлопці, знаєте, який найкращий у світі запах?
|
| Це — запах шкарпеткового чоловічого поту. |
| Баби від нього просто тягатися.
|
| От ми, з групою, наприклад, свої шкарпетки взагалі не стираємо.
|
| Вони так і приростають у нас до ног. |
| Хто не вірить може підійти,
|
| нюхнути ... »
|
| Ми вийшли з ДК оглушені злегка
|
| Ми слухали з тобою панк-рок
|
| Ти додому підходячи сказала, не жартома:
|
| Пішли до мене додому Юрку!
|
| Сходами з тобою піднялися в годину нічний
|
| Ти засунула свій ключ у замок
|
| На жаль я згадав лише одну деталь
|
| І я до тебе зайти не зміг
|
| — Чому?!
|
| Тому що на мені були брудні смердючі шкарпетки,
|
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки!
|
| А коли зайти б я зміг то запах від шкарпетку
|
| Вдарив би тобі в мозки,
|
| Адже справ безліч і я вже цілий рік,
|
| Не прав свої шкарпетки.
|
| Зачинилися твої двері, ти вір чи не вір,
|
| Але я завив як вовк із суми
|
| Твій статевий рефлекс налаштований був на секс,
|
| Але підвели мене шкарпетки.
|
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки!
|
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки!
|
| Промчалося 30 років тепер я імпотент,
|
| Покрило сивої віскі,
|
| Але пам'ятаю досі, як смертний вирок
|
| Як підвели мене шкарпетки.
|
| Брудні, спітнілі, рвані, смердючі шкарпетки!
|
| Брудні спітнілі рвані смердючі шкарпетки! |