| Я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Марно намагаюся заснути
|
| Я прочитаю, я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Марно намагаюся заснути
|
| Постійно я зайнятий не тим, але це суть слів
|
| Заховані в мислений слот
|
| Лікуємо, ховаємо себе в ремесло
|
| Важливо, щоб завжди кудись несло
|
| Хтось палить із цих засвічених фот
|
| Минулого промені - з її очей катафотів
|
| Ось він я прийшов, я знайшов чорний хід
|
| Тепер виділюся на тлі інших чуваків
|
| Мене слухай уважно
|
| Я багато чого навчився
|
| Вміло кидаю в глітч обличчя
|
| Наспівав кілометри хвилин
|
| Перенив своє серце, що ліворуч болить під ключицею
|
| Заріпіченою чиксою на петляк хизувався
|
| Привіт моїм фенам!
|
| Усім колу та чіпси
|
| На мою душу. |
| Що дрібнитися?
|
| З темряви палить совість — вовчиця
|
| Ще один рік я листаю гордістю мімік
|
| Знову сьогодні рано темніє
|
| Я начебто не з ними, але нас усіх малює засвічений знімок |
| Мені не пояснили, сказали ти лірик
|
| Поки що в голові там нудьга крутить гелик
|
| Там знаючий чол один пише в інеті — я бездар
|
| Другий каже, що я геній, прямий до офігеній
|
| Поділимо і вкинемо
|
| І будемо мовчати ще довше ніж Кенні
|
| Погляд у капік зашкерів
|
| Купою непотрібного ім барахлу оточений тут наш берег
|
| Це нас штирить
|
| Ноги — щаблі. |
| Погляди — на шпилі
|
| Я очевидно зайвий на цій чужині
|
| Руки — у кишені. |
| Погляди — на спини
|
| Нудно тут щось, пиздець, у вашому світі
|
| Я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Щось намагаюся заснути
|
| Я прочитаю, я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Щось намагаюся заснути
|
| І ми втрачені у фототеці за тінями
|
| З тими, непоказними особами
|
| Станемо одними з тих, хто не зрозумів успіх
|
| Хто не підняв на сміх, хто швидше за всіх стріл
|
| Хто не вийшов зі справ цих випалених тіл
|
| Мені цікавий твій світ
|
| Цікаво хто вижив усі соки зі старих вагін |
| Наздожени мене кинутий камін святого Юди
|
| Опинися на роздоріжжі, щоб знали всі біди звідки
|
| У собі ми забудемо звички та імена
|
| Моя молодість стара сука і саме я
|
| І листопадового ранку, кину той камінь
|
| У спину собі іде в далечінь
|
| Чому в голові переповненої дурістю тромб
|
| Кине в острог, кине дотеп, щоб спрятав нас труну
|
| Опустивши в цей глиняний льох
|
| Не мені одному кіловати радників співали обігрів
|
| Знаходячи на муки лопати в степу або ступеня пофіг
|
| Твої губи холодні, зацілуй мене до смерті, молодість
|
| Обдури мене голосом, забирай мене грубо і повністю
|
| Я спокійний пиздець і спокій не похитнемо ніким
|
| В цьому житті граємо зі смертю, сука, вгадай у якій руці
|
| Я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Марно намагаюся заснути
|
| Я прочитаю, я прочитаю про тебе на зло
|
| І глибина моїх слів
|
| Усіх їх зачепить мовляв «знов»
|
| Я знову ним прочитаю про тебе на зло
|
| Давно не бачили снів
|
| Марно намагаюся заснути |