| П'яний ловлю неспішних бомбардував,
|
| Стираючи твої повідомлення з екрана мобіли.
|
| Вкину навушники в салоні і під біт,
|
| Помчуся по міста під гнітом звичних образ.
|
| Роздмухлих з нічого чисто від робити...
|
| Ти кажеш, що ми, напевно, з різних планет,
|
| А білий сніг на лобовуху розкинуть знову двірники;
|
| І немає тепла, як свіжості немає в пожеванном «Орбіті».
|
| У цьому місті я знову залишуся один
|
| Знову садизм, з кишені валить останній сантим.
|
| П'яний інтим, вранці ми по-англійськи свинтимо,
|
| Не потрапляючи під промені пильно-яскравих світил.
|
| Так набридли всі ці приводи,
|
| Ти в доггі, і в результаті після зникнуть всі струми.
|
| Я обіцяв собі бути стійким, але ти непристойно
|
| Себе вела і я знову заблукав у ребрах стогонів.
|
| П'яний ловлю неспішних бомбардував,
|
| Злив абияк цих кобел, що присіли на вуха.
|
| Вдихаючи травень, запах парфуму та минулого пил.
|
| Все це бувальство, думаю, кину в свій новий EP.
|
| (Точно)
|
| Про те, що сильно змогла зачепити;
|
| Про ту, якій не потрібні більше мої квіти;
|
| Тінню на твоєму підвіконні мій капюшон,
|
| У пам'яті шмон наведе енний перекинутий шот.
|
| Тебе підвозить до будинку черговий півник.
|
| Образа, шок? |
| Так, не, адже ти зі звичайних дешевок!
|
| Звичайний манекен під стосом фірмових суцільно шмоток,
|
| Вся в оточенні вже геть-чисто прогнилих душонок.
|
| (Точно)
|
| Я включу фоном вініловий шарудіння.
|
| Прикинуся для чергової на ніч міс залицяльником.
|
| Сміятимуся, і скажу, що я найщасливіший;
|
| Поки не наїсть липа, що йде бита година.
|
| І я лов неспіхаючих бомбардував
|
| Сідаю і говорю: «А я її, суку, любив!»
|
| Він типо у увазі, мовляв брачо, остуди запал,
|
| А я: «Ну як, коли навколо неї ці типи?»
|
| Кричу, що не можу зрозуміти як мені далі бути.
|
| З боку прямий занадто такий піддав бик.
|
| Потім раптом різко заспокоюся, перепрошую, ступор,
|
| Скажу: «Провиною все недоречна ця застуда». |