| Розкрийте хмару, нехай потоп зійде і змиє землю
|
| Нести весь пил, бруд і попіл, якими ми були
|
| А вовки приходять лише вночі
|
| Але любий, ти і я, ми створені для світла
|
| Розкрийте хмари, нехай на мене зійде повінь
|
| І я скажу з усією впевненістю, яку маю
|
| Якщо ваші ноги втомляться, я можу взяти вас на спину
|
| І ми нестимемо один одного, маючи на сонце
|
| Сказати, люба, я ніколи не насичусь
|
| Від твоєї доброти, вашого сміху, твоєї любові
|
| Я чую, як дерева гнуться на вітерці й кличуть наші імена
|
| Покликаючи нас, ми народилися із землі в золотий вік
|
| І я пройшов всю цю землю, шукаючи кохання, яке можу зрозуміти
|
| Шукайте ціну, яку могла б заплатити душа, і благословенну ділянку землі
|
| Там, де наші тіла лежать із каменем, покладеним над нашими головами, це позначатиме наше місце
|
| Скажіть, що ми завжди будемо такими
|
| Завжди рухається, завжди тремтить
|
| Завжди будують, завжди ламають
|
| Я буду любити тебе до могили
|
| Я буду складати пісні з усього, що ми сказали
|
| Побудуйте пам’ятник на місці, де ми познайомилися
|
| Навчіть циніків, що означає бути закоханим |