Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Pazza no... ma immortale, виконавця - Ornella Vanoni. Пісня з альбому Più, у жанрі Поп
Дата випуску: 31.05.1976
Лейбл звукозапису: WM Italy
Мова пісні: Італійська
Pazza no... ma immortale(оригінал) |
Io qui vi devo confessare |
Che io mi credo immortale |
E devo ancora fare tutto |
E devo ancora dire tutto |
E gli anni non son stati niente |
Appena un gioco della mente |
Come una macchina un po' assurda |
Per fare solo dei ricordi |
Così gli amori, quelli veri |
Non sono quelli miei di ieri |
Così le lacrime che ho dentro |
Son solo un’ombra del mio pianto |
Pianto che dovrò versare |
Quando verrà il mio grande amore |
Perché il mio amore appartiene |
A un lontanissimo domani |
Che non ho ancora tra le mani |
Tra le mie mani |
Perché non sono ancora pronta |
E non capisco ancora il mondo |
E non può essere la vita |
La cosa che ho fin qui vissuta |
Perché se io dovessi dire |
Le cose che ho da cominciare |
Non saprei da dove cominciare |
È tutto un mondo da scoprire |
Io devo essere immortale |
Sennò sarebbe andata male |
Perché di tutto il mio passato |
Tre quarti almeno l’ho sciupato |
No, anzi… tutto l’ho sciupato |
Pazza no… è solo che |
Io non mi vedo morire mai dentro di me |
E ogni giorno è un rigo appena |
E ogni giorno è sempre il primo |
Che con baldanza e con paura |
Assalgo e vado all’avventura |
Di tutta quella lunga serie |
Che poi saranno le mie storie |
Perché per gli altri passa il tempo |
Ma non per me perché altrimenti |
Com'è che ho dentro ancora tanto |
Com'è che ho detto «poco o niente»? |
Poco o niente |
(переклад) |
Я мушу вам тут зізнатися |
Що я вважаю себе безсмертним |
А я ще маю все зробити |
І я ще маю все сказати |
А роки були нічим |
Просто гра розуму |
Як дещо абсурдна машина |
Щоб просто залишити спогади |
Отже, кохання, справжнє |
Вони не мої від вчорашнього дня |
Тож сльози, які в мене всередині |
Вони лише тінь моїх сліз |
Плач, що мені доведеться налити |
Коли прийде моя велика любов |
Тому що моя любов належить |
У дуже далеке завтра |
Якого ще не маю в руках |
В моїх руках |
Бо я ще не готовий |
І я все ще не розумію світу |
І це не може бути життям |
Те, що я дожив до цього моменту |
Бо якби мені довелося сказати |
Речі, з яких я маю почати |
Я не знаю з чого почати |
Це цілий світ для відкриття |
Я повинен бути безсмертним |
Інакше було б погано |
Через все моє минуле |
Принаймні три чверті я витратив даремно |
Ні, навпаки... Я все змарнував |
Божевільно ні… це просто |
Я ніколи не бачу себе вмирати всередині себе |
І кожен день – це просто лінія |
І кожен день завжди перший |
Чим сміливо і боязко |
Я атакую і йду на пригоду |
З усіх цих довгих серіалів |
Які потім будуть моїми розповідями |
Бо час минає для інших |
Але не для мене, бо інакше |
Чому в мене ще так багато всередині |
Як я сказав «мало чи нічого»? |
Мало або нічого |