| Як красиво все-таки сказав ти мені «прощавай»
|
| І розумій, як хочеш, як хочеш поминай.
|
| І все, що було—закружляла, забілила, заміла.
|
| Боліла голова, а по губам тек мед— —
|
| Я тільки зрозуміла, що час спливе.
|
| І всі ті карти, що ти видав, я назад здала.
|
| Приспів:
|
| Ти далеко, але все одно зі мною;
|
| Мені так легко і важко однієї.
|
| Я то сумую, то посміхаюся відразу;
|
| Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах.
|
| Як красиво таки мене ти цілував
|
| І розкривав бутон, квіти мої зрізав.
|
| І все, що було, засліпило, як дурманом трава.
|
| Кружилася голова і йшов по тілу струм,
|
| Я тільки зрозуміла твій натяк,
|
| Що віддала йому навіки, він уже не поверне.
|
| Приспів:
|
| Ти далеко, але все одно зі мною;
|
| Мені так легко і важко однієї.
|
| Я то сумую, то посміхаюся відразу;
|
| Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах.
|
| Коли небо і земля обіймають мене,
|
| Я згадую, що краще немає тебе.
|
| Коли небо і земля забувають мене,
|
| Я розумію, що вже немає тебе.
|
| Думаю про тебе, дивлюся на небо в алмазах. |