| Я думав, що вилікувався від кохання
|
| що було відновлено
|
| Який встиг закритися на навісні замки
|
| Двері моєї душі після невдачі
|
| Але здається, що серце
|
| Я залишаюся трохи відкритим
|
| І від смаку поцілунку народилося почуття
|
| Що я вже знав і здався за мертвого
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися
|
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Бо коли я страждав, я страждав
|
| Але полюбити тебе легко
|
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе
|
| Я поклявся не віддатися коханню
|
| як я зробив одного дня
|
| Я поклявся, що зі мною це буде егоїстично
|
| Але я не розраховував на твоє гарне обличчя
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися
|
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Бо коли я страждав, я страждав
|
| Але полюбити тебе легко
|
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе
|
| І бажаю тобі, як ніхто інший
|
| Не боїться висловлювати свої почуття
|
| Я хочу завжди мати при собі, коли прокидаюся
|
| Небо в кожному поцілунку і в тобі всі мої мрії
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися
|
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов
|
| Я й не думав закохатися знову
|
| Бо коли я страждав, я страждав
|
| Але полюбити тебе легко
|
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе
|
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе |