| Я думав, що вилікувався від кохання | 
| що було відновлено | 
| Який встиг закритися на навісні замки | 
| Двері моєї душі після невдачі | 
| Але здається, що серце | 
| Я залишаюся трохи відкритим | 
| І від смаку поцілунку народилося почуття | 
| Що я вже знав і здався за мертвого | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися | 
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Бо коли я страждав, я страждав | 
| Але полюбити тебе легко | 
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе | 
| Я поклявся не віддатися коханню | 
| як я зробив одного дня | 
| Я поклявся, що зі мною це буде егоїстично | 
| Але я не розраховував на твоє гарне обличчя | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися | 
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Бо коли я страждав, я страждав | 
| Але полюбити тебе легко | 
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе | 
| І бажаю тобі, як ніхто інший | 
| Не боїться висловлювати свої почуття | 
| Я хочу завжди мати при собі, коли прокидаюся | 
| Небо в кожному поцілунку і в тобі всі мої мрії | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Я не думав, що буду так без розуму від тебе, я розумію, що починаю здаватися | 
| І мені страшно знати, що я ходжу, куди б я не йшов | 
| Я й не думав закохатися знову | 
| Бо коли я страждав, я страждав | 
| Але полюбити тебе легко | 
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе | 
| І незважаючи на спроби, я не можу перестати любити тебе |