| Надто пізно вночі, щоб утримати зір
|
| Чому я не бачу, що я сліпий?
|
| Моє терпіння вистає
|
| Тож я припускаю, що мені доведеться взяти це на підборіддя
|
| Незважаючи на слова, які я сказав так давно; |
| Я все ще дбала
|
| І я піклувався, що я ніколи не отримав частинки того, про що ми стверджували
|
| І мене хвилює, що я завжди брав на себе вину
|
| Незважаючи на слова, які я сказав так давно
|
| Незважаючи на слова, які я навчився знати
|
| І я показав, що це є гіркою частиною мене
|
| Я втрата, якщо піду
|
| А мій друг — мій ворог, і як я можу вирости
|
| Коли я застряг тут?
|
| Тому я ховаюся й просто дозволяю дням починати лякати мене і думати, що це
|
| переслідувати мене, поки я не можу відпочити
|
| Але я вважаю, що ночі гірші
|
| Вони змусили мене боятися спати
|
| Для когось, хто повинен дбати, ви зробили це таким простим
|
| Я думав, що проблема в тому, що ви не бачите
|
| Ти розірвав мене і залишив стікати кров’ю
|
| Але тепер я знаю, що ти був далеко не сліпий
|
| Ви бачили це весь час, дивилися й посміхалися
|
| І я піклувався, що я ніколи не отримав частинки того, про що ми стверджували
|
| І мене хвилює, що я завжди брав на себе вину
|
| Незважаючи на слова, які я сказав так давно
|
| Незважаючи на слова, які я навчився знати
|
| І я показав, що це є гіркою частиною мене
|
| Я втрата, якщо піду
|
| А мій друг — мій ворог, і як я можу вирости
|
| Коли я застряг тут?
|
| Бо я все ще тут
|
| Дівчатка, я розмовляю з тобою
|
| Я все ще тут
|
| Рівні заходи осторонь
|
| Не турбуйся моїм розумом
|
| я йду звідси |