| Сонце затемнення. |
| Самозабуття.
|
| На глибині лежимо. |
| Хто я такий скажи?
|
| Розкажи, як мені жити. |
| Хто я скажи такий?
|
| Холод і літня спека. |
| Чому ти зі мною?
|
| Приспів:
|
| І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,
|
| Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.
|
| Обходячи всі заборони і всі поїзди,
|
| Дорогою душі все йдемо в нікуди.
|
| Голячи свій голос і зриваючи фальцет,
|
| Не знайшовши від любові жодних панацей,
|
| Знову даруємо комусь своє серце.
|
| Знову даруємо комусь...
|
| Щастя за всяку ціну, все поділити на нуль.
|
| Тебе не втримати на вістря ножа, нікуди втекти.
|
| На краю провалля в наших можливостях щось ще врятувати.
|
| Приспів:
|
| І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,
|
| Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.
|
| Обходячи всі заборони і всі поїзди,
|
| Дорогою душі все йдемо в нікуди.
|
| Голячи свій голос і зриваючи фальцет,
|
| Не знайшовши від любові жодних панацей,
|
| Знову даруємо комусь своє серце.
|
| І знову даруємо комусь...
|
| І ми на скаженій швидкості прямо в ранок летимо,
|
| Перший раз у цьому житті, зробивши те, що хочемо.
|
| Обходячи всі заборони і всі поїзди,
|
| Дорогою душі в нікуди, в нікуди!
|
| Голячи свій голос і зриваючи фальцет,
|
| Не знайшовши від любові жодних панацей,
|
| Знову даруємо комусь своє серце.
|
| Знову даруємо комусь своє серце.
|
| Знову даруємо комусь... |