| На сцені я життям живу справжньою,
|
| І світить в обличчя мені оживляючий промінь.
|
| А там, за кулісами — маленька скринька,
|
| Який мене замикають на ключ.
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я, відтепер я жива.
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я жива.
|
| До рук моїх тягнуться тонкі нитки,
|
| Ніби на сцені без них я споткнуся.
|
| Гей, там, нагорі, ви мене відпустіть,
|
| Без ниток невидимих я обійдуся!
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я, відтепер я жива.
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я жива.
|
| І пісні останньої остання нота
|
| Вже прозвучала, і стихне зараз.
|
| І тягне мене знову за руки хтось,
|
| Знову відводячи за куліси від вас.
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я, відтепер я жива.
|
| По ниточці, по ниточці ходити я не бажаю,
|
| Відтепер я, відтепер я жива. |