| Втікай, хоч уже куди тікати.
|
| Втішай, хоч уже кого втішати.
|
| Не заважай, мені терміново треба щось вирішувати,
|
| Не заважай, дай мені шанс, не заважай.
|
| Ти, я, все здається — ось рушить лід.
|
| Ти, я, два життя як одна безперервно.
|
| Ти так я, і хтось раптом тебе покличе,
|
| Покличе і свою назве.
|
| А я від січня до січня…
|
| Приспів:
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю.
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси.
|
| У темряві порошинками згасне екран.
|
| Ми не ті, про кому гарний складуть роман.
|
| Але на листі уривки незатягнутих ран,
|
| І ми не ті, хто сказав «не предам».
|
| От і все, світліше, якщо падає сніг.
|
| От і все, сльоза з-під опущених повік.
|
| От і все, і начебто би чужа людина.
|
| От і все, як у сні, тільки сніг.
|
| А я від січня до січня…
|
| Приспів:
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю.
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси.
|
| А я від січня до січня…
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах…
|
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю.
|
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси.
|
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси. |