| Втікай, хоч уже куди тікати. | 
| Втішай, хоч уже кого втішати. | 
| Не заважай, мені терміново треба щось вирішувати, | 
| Не заважай, дай мені шанс, не заважай. | 
| Ти, я, все здається — ось рушить лід. | 
| Ти, я, два життя як одна безперервно. | 
| Ти так я, і хтось раптом тебе покличе, | 
| Покличе і свою назве. | 
| А я від січня до січня… | 
| Приспів: | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю. | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси. | 
| У темряві порошинками згасне екран. | 
| Ми не ті, про кому гарний складуть роман. | 
| Але на листі уривки незатягнутих ран, | 
| І ми не ті, хто сказав «не предам». | 
| От і все, світліше, якщо падає сніг. | 
| От і все, сльоза з-під опущених повік. | 
| От і все, і начебто би чужа людина. | 
| От і все, як у сні, тільки сніг. | 
| А я від січня до січня… | 
| Приспів: | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю. | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси. | 
| А я від січня до січня… | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах… | 
| Мені б ще хоч раз по твоїх плечах поцілунками, та по волоссю. | 
| Кажу зі стрілками по ночах, і мовчу з тобою на два голоси. | 
| Сварилися ми часто по дрібницях, землю розділивши на два полюси. |