Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Свои, виконавця - Николай Расторгуев.
Дата випуску: 17.02.2022
Мова пісні: Російська мова
Свои(оригінал) |
В углу губ папироска подрагивала |
Он давился но пил, нам счастливым назло |
Вся честная пивная понять не могла |
От чего его так развезло |
Это душу не жизнь искалечила |
Не с обиды, братишка, я пил |
Я искал в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
Я искал в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
Поначалу, наверное, молод был |
Много было сам знаешь чего |
Были встречи и были проводы |
Не хватало всегда одного |
От судьбы получая затрещины |
Вот он я сам не свой на своём стою |
Я ищу в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
Я ищу в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
Даже тени обрыдлой тоски не нашел |
Когда вывернул наизнанку нутро |
Пустота и такая, что нехорошо |
Словно зря сорок лет прошло |
Как яйцо в руке - раздавил стакан |
И провёл всей ладонью в стекле, да в крови |
По лицу моему, чуешь, какой обман |
В тех, которые не свои |
И от всей души на весь зал заржал |
Так, что скулы чужим от обиды свело |
Каждый биться желал, потому что не знал |
От чего его так развезло |
Я уже любой настоящей рад |
С мясом рву лады, режься в кровь, струна |
Понимаешь, брат, ты всё понимаешь, брат |
Без своих нам здесь всем хана |
Понимаешь, брат, ты всё понимаешь, брат |
Без своих нам здесь всем хана |
Подожди, он скамью отстранил и встал |
Заплатил, отвернувшись, меня за плечо потрепал |
И побрёл, как домой, на ближайший вокзал |
Будто верный маршрут не знал |
Что-то стало, как ком, поперёк души |
Вдруг мне некуда стало спешить |
Шаг от пропасти до таких вершин |
Что опять захотелось жить |
Я хотел окликнуть, его догнать |
Чтобы верный спросить маршрут |
Женщин тех, что хотят и умеют ждать |
Тех, которые ищут и пьют |
От судьбы получая затрещины |
Вот он я, сам не свой на своём стою |
Я ищу в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
Я ищу в этом городе женщину |
Ту, единственную свою |
(переклад) |
У кутку губ цигарка тремтіла |
Він давився але пив, нам щасливим на зло |
Вся чесна пивна зрозуміти не могла |
Від чого його так розвезло |
Це душу не життя покалічила |
Не з образи, братику, я пив |
Я шукав у цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |
Я шукав у цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |
Спочатку, мабуть, молодий був |
Багато було сам знаєш чого |
Були зустрічі та проводи |
Не вистачало завжди одного |
Від долі отримуючи тріщини |
Ось він я сам не свій на своєму стою |
Я шукаю в цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |
Я шукаю в цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |
Навіть тіні набридлої туги не знайшов |
Коли вивернув навиворіт нутро |
Порожнеча і така, що недобре |
Наче даремно сорок років минуло |
Як яйце в руці – розчавив склянку |
І провів усією долонею у склі та в крові. |
З лиця мого, чуєш, який обман |
У тих, які не свої |
І від щирого серця на весь зал заржал |
Так, що вилиці чужим від образи звело |
Кожен битися бажав, бо не знав |
Від чого його так розвезло |
Я вже будь-який справжній радий |
З м'ясом рву лади, ріжся в кров, струна |
Розумієш, брате, ти все розумієш, брате |
Без своїх нам тут усім хана |
Розумієш, брате, ти все розумієш, брате |
Без своїх нам тут усім хана |
Почекай, він лаву відсторонив і встав |
Заплатив, відвернувшись, мене за плече пошматував |
І побрів, як додому, на найближчий вокзал |
Неначе вірний маршрут не знав |
Щось стало, як кому, поперек душі |
Раптом мені нікуди стало поспішати |
Крок від прірви до таких вершин |
Що знову захотілося жити |
Я хотів окликнути, його наздогнати |
Щоб вірний запитати маршрут |
Жінок тих, що хочуть і вміють чекати |
Тих, які шукають та п'ють |
Від долі отримуючи тріщини |
Ось він я, сам не свій на своєму стою |
Я шукаю в цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |
Я шукаю в цьому місті жінку |
Ту, єдину свою |