| Сьогодні я народився по-новій
|
| Ти привела в світ, де є місце кохання
|
| Більше немає місця параної
|
| Ми переможемо! |
| Ми сильні!
|
| Ми одні винесемо світ!
|
| Якщо треба винесемо світ потім знову за новою!
|
| В моїх сторінках було багато ніжних слів
|
| Тепер їх немає, слів залишається менше
|
| Адже треба берегти слова для того, щоб у потрібну годину
|
| Робити щасливими найулюбленіших жінок
|
| Я бачив смерть, її голку, тисячу піднятих рук
|
| Потім знову падав униз і пробирався крізь імлу
|
| У порочному колі оповитий підірваним димом
|
| Вони заздрили, хоч і я не був щасливим
|
| Мені не потрібно слави мирської, коли я з'їдений тугою
|
| Я один як вітер був, навіть коли клявся в любові
|
| Мені потрібна ти, мені потрібний тільки твій спокій
|
| У житті порожнім з'явилося відразу дві мети
|
| Тільки ти рости і живи, ти живи і рости
|
| Нехай твоя мама посміхається, все мені вибачить хай
|
| І часом ми бездумними були, пробач нас
|
| Не повторюй наших помилок і пройди шлях гордо
|
| Ти так можеш, ти так солодко дивишся мені наскрізь
|
| І мені хочеться порватися на клапті від цієї радості,
|
| Але я тут буду з тобою
|
| І як старався, так як і раніше намагатимуся,
|
| А ти ще така дивна, смішна на фото
|
| Зрозумієш сама, коли трохи підростеш і
|
| Подивишся
|
| Скажімо спасибі мамам та нашим дітям
|
| Тим, хто нас виховав і хто дав на мету
|
| Скажімо, дякую мамам наших дітей
|
| Що там не було, важливіше нічого тут немає
|
| Все будемо прагнути вгору, але вже не незрозуміле
|
| Небо
|
| Будемо успішними, щоб успіх дати їм твій в шляху
|
| Станемо такими, якими ми раніше не були
|
| Малятко, ніколи не грусти — я тут поруч
|
| Скажімо, дякую папам і нашим братам
|
| І хай у них, у всіх будуть лише думки зробити краще
|
| світ
|
| Для дітей варто зробити найкращими |