Переклад тексту пісні Глубина - Loc-Dog

Глубина (оригінал)

Говорят, что невозможно отпустить, когда на самом деле любишь
А что, если отпустить это и есть любовь?
Ты ревнуешь к ним, но, по сути, они чужие люди
Рядом с ними и близко не ощутить того
Что нас с тобой срывало с катушек
Помню клятвы
Смски про лучших
Берег моря
И святые минуты
Где друг другу открывали мы лица без масок
Помню слёзы из глаз и, конечно, сотни прощаний
Помню, как сидели в тачке и просто молчали
Как всё знали, но по новой сгорали до тла
Как наши надежды мы превратили в печали
Как у дома твоего я кружил до утра
Путал в себе гордость и трусость
Как летел через Москву, просто желая к тебе прикоснуться
Как задел тебя впервые, сказав всё, как есть
Как нас сильно жгли обиды, молчание - месть
Знаю, оно хуже проклятий
Я теряю тебя в куче занятий
Среди студий, хулиганов и денег
Но засыпая вижу снова на ветру твоё платье
Так бывает бесконечным становится время
В ожидании того, что больше не произойдёт
Я больше не хочу винить тебя ни в чём
Носить тебя с собой, отпуская
Быть перекрытым, как на праздник Тверская
Гибнуть внутри, снаружи сверкая
Не хочу кричать, доказывая свою правоту
Мне пора принять и ту, что нелепо разлучила нас
Правду в её многогранности
Ценности, параллельные реальности, крайности
Либо по-моему, либо совсем никак
Осознать, что мы с тобой оба в дураках
Воспринимать тебя, как подарок
Я за тебя молился, чтобы сильно не накрывало, сначала
А потом вдруг что-то поменялось, и я понял всё не зря
Что за боль мне нужно поблагодарить тебя
Что в этом мире всё не случайно
Что выигрывает тот, кто прощает, всегда
Я желаю тебе счастья, пока думаешь, что меняю тебя на бомонд
В моём доме беспорядок и нужен ремонт
Мы знаем правду
Как же нам тяжек тот человек, который первый нам об этом расскажет
Но это так и есть
Кипишь улегается тихо
Походу мой урок усвоен, учитель
Вокруг нас столько любви и событий
Тех, что мы не видели, друг другом с тобой заболев
На Арбате уже тихо и только во мгле обжитого под хату подвала
Я прошу кого-то больше, чтобы ты улыбалась
Чтоб всегда улыбалась
Ты подумаешь - я спятил, не хочешь не верь
Но на этот раз походу реально тебе строки
Где океан, где мы вдвоём
Это не метафорический приём
Где мы дошли с тобой до дна
Лишь, чтобы посмотреть какая глубина
Где не сыпал с неба звёзд
Просто брал тебя в свои руки крепко и нёс
Где мы нашли свои пути
Я простил, и ты прости

Глубина (переклад)

Кажуть, що неможливо відпустити, коли насправді любиш
А що, коли відпустити це і є кохання?
Ти ревнуєш до них, але, по суті, вони чужі люди
Поруч із ними і близько не відчути того
Що нас з тобою зривало з котушок
Пам'ятаю клятви
Смскі про найкращих
Берег моря
І святі хвилини
Де один одному ми відкривали обличчя без масок
Пам'ятаю сльози з очей і, звісно, ​​сотні прощань
Пам'ятаю, як сиділи у тачці і просто мовчали
Як все знали, але по новій згоряли до тла
Як наші надії ми перетворили на суму
Як у дому твого я кружляв до ранку
Плутав у собі гордість і боягузтво
Як летів через Москву, просто бажаючи до тебе торкнутися
Як зачепив тебе вперше, сказавши все, як є
Як нас сильно палили образи, мовчання – помста
Знаю, воно гірше за прокльони
Я втрачаю тебе в купі занять
Серед студій, хуліганів та грошей
Але засинаючи бачу знову на вітрі твою сукню
Так буває нескінченним стає час
В очікуванні того, що більше не станеться
Я більше не хочу звинувачувати тебе ні в чому
Носити тебе із собою, відпускаючи
Бути перекритим, як на свято Тверська
Гинути всередині, зовні сяючи
Не хочу кричати, доводячи свою правоту
Мені час прийняти і ту, що безглуздо розлучила нас
Правду у її багатогранності
Цінності, паралельні реальності, крайності
Або на мою думку, або зовсім ніяк
Усвідомити, що ми з тобою обоє в дурнях
Сприймати тебе як подарунок
Я за тебе молився, щоб сильно не накривало, спочатку
А потім раптом щось змінилося, і я зрозумів все недаремно.
Що за біль мені потрібно подякувати тобі
Що в цьому світі все не випадково
Що виграє той, хто прощає, завжди
Я бажаю тобі щастя, доки думаєш, що міняю тебе на бомонд
У моєму будинку безлад і потрібен ремонт
Ми знаємо правду
Як же нам важкий та людина, яка перша нам про це розповість
Але це так і є
Кипиш лягає тихо
Походу мій урок засвоєно, вчитель
Навколо нас стільки кохання та подій
Тих, що ми не бачили, один одному з тобою захворівши
На Арбаті вже тихо і тільки в темряві обжитого під хату підвалу
Я прошу когось більше, щоб ти посміхалась
Щоб завжди усміхалася
Ти подумаєш - я збожеволів, не хочеш не вір
Але цього разу походу реально тобі рядки
Де океан, де ми удвох
Це не метафоричний прийом
Де ми дійшли з тобою до дна
Лише, щоб подивитись яка глибина
Де не сипав з неба зірок
Просто брав тебе в свої руки міцно та ніс
Де ми знайшли свої шляхи
Я вибачив, і ти вибач